Володимир Винниченко увiйшов в iсторiю України як активний полi-тичний дiяч i письменник свiтового рiвня, що силою художнього слова вiдбив соцiальнi струси початку XX столiття. Стихiя бунтiв i зворушень, зiткнення влади з народом давали йому надзвичайно цiкавий i багатог ранний матерiал для написання яскравих творiв. За висловом I. Франка, Винниченко вмiє ловити життя на "гарячiм вчинку" i зобразити його в цiкавiй, хвилюючiй, гостросюжетнiй i драматичнiй формi. Одним з таких "гарячих вчинкiв" став епiзод iз життя українського села передреволюцiйної доби невдовзi пiсля "грабiжок" на Полтавщинi 1902 року. Наростання селянського невдоволення, коли ось-ось може "закипiти" й село, в якому верховодить земський начальник Михайло Денисович Самоцвiт, зримо i переконливо змальоване в оповiданнi...

Можна жить, а можна iснувати, Можна думать - можна повторять. Та не можуть душу зiгрiвати Тi, що не палають, не горять! Люди всi по-своєму упертi: Народившись, помирає кожна. А живуть столiття пiсля смертi Тi, що роблять те, чого "не можна". / В. Симоненко / Письменника, творчiсть якого спричинила розвиток нового напрямку в українськiй лiтературi, слава якого гримiла на рiднiй землi майже три десятилiття, було грубо, безжально викинуто зi скарбницi нацiональної культури, його твори вилучено з бiблiотек, а на його iм'я було накладено табу. Та, нарештi, настав час, коли можна i говорити про В. Винниченка, i читати його твори, i глибоко вивчати його життя i творчiсть. Вимушена емiграцiя жалем, тугою озвалася у серцi письменника, але була...

Максим Рильський - видатний поет, перекладач, нiжний лiрик, громадський i культурний дiяч нашої Вiтчизни - вiдомий не тiльки в Українi, але й далеко за її межами. Саме тому, що Рильський був талановитим поетом, в його першiй напiвдитячiй книжцi "На бiлих островах" вже зримо проступають риси не тiльки майбутнього чудового спiвця природи ("Осiнь на землю тихенько спускається…"), кохання ("Я все ж тебе люблю…"), а й майбутнього майстра iнтимної лiрики, майбутнього поета-трибуна. Мiж першою книжкою i другою - "Пiд осiннiми зорями" - вiдстань у вiсiм лiт. Рильський за цей час значно зрiс. Рiзноманiтними стали теми та мотиви, багатшим арсенал поетичних засобiв. В його нарисах та мiнiатюрах переважають описи природи, романтичнi видива далеких країн, чуються вiдгомони мистецтва античностi....

У словi рiдному велика сила є, Що розбива гранiт i золото кує. / М. Рильський / Українська поезiя дала людству таких велетнiв свiтового рiвня як Франко, Леся Українка, раннiй Тичина, Маланюк, Барка, Стус. Та з-помiж них постать Максима Рильського вирiзняється яскравими неповторними гранями. Його творчий доробок вражає вагою зробленого, довершенiстю художньої форми, вишуканiстю образу та глибиною думки. Шедеврами української поезiї стали вiршi Рильського раннього перiоду, серед яких "Яблука доспiлi, яблука червонi!" сприймається з особливою глибиною i хвилюванням. У цьому вiршi ми бачимо Рильського, сповненого пластики почуттiв, якi навiть у розлуцi розсипаються цiлою палiтрою напiвтонiв. У мене складається враження, що я не читаю, а зримо бачу, душею вiдчуваю кожний рух...

Iнодi дивуєшся, як щедро природа надiляє деяких людей своїми дарами. Не поскупилася вона на них, коли надiляла мистецькими здiбностями сина сiльського дяка з-пiд Чернiгова Павла Тичину. Спiвочий талант поєднався з винятковими музичними здiбностями, а його захоплення живописом поступилося лише перед поетичним даром. Так на лiтературному небосхилi України спалахнула зiрка, що за силою i красою свого сяяння стала гордiстю української лiтератури. У її iсторiї постать спiвця "Сонячних кларнетiв" не має собi рiвних за глибиною осягнення свiтової гармонiї й дисонансiв, за емоцiйнiстю, символiкою та оригiнальнiстю вiршування. Коли я читав поезiї "Сонячних кларнетiв", то вiдчував, що зi мною розмовляє добрий, щирий i розумний друг. Вiн схвильовано вiдкривав менi свої чистi, потаємнi почуття,...

Однiєю з головних особливостей чудової поезiї П. Г. Тичини було його свiтосприймання через музику. Коли читаєш його твори, здається, що музика, супроводжує кожен рядок поезiй, а потiм ще довго живе в душi, хвилює i радує. Про те, як поет був закоханий у музичнi теми, як володiв майстернiстю перекладати красу людей, велич часу, красномовно свiдчать його твори: поема - симфонiя "Сковорода", фуга "Шуми, епоха наша!", реквiєм "Похорон друга", "Дума про трьох Вiтрiв", "Пiсня про гармонiю", пiсня ноктюрн "Ви знаєте, як липа шелестить", вiршi зiрки "Сонячнi кларнети", "Музичний ранок в консерваторiї", кантата "Марiї Заньковецькiй". Яскравим прикладом поєднання слова i музики є його поезiя "Сонячнi кларнети". Серед цих вiршiв особливе мiсце посiдає "Арфами, арфами…" - виняткове явище в...

Мабуть найбiльшу насолоду i радiсть, найпалкiшу любов до рiдного краю, до життя викликає спiлкування з природою. Вона завжди чарувала i чарує, хвилювала i хвилює людину. Шепiт голубої води, зелених дiбров, дзвiнкоголосий спiв пташок, запах i розмаїття квiтiв - усе це дорога серцю, нi з чим не зрiвняна природа рiдного краю. У творчостi багатьох українських поетiв значне мiсце посiдає тема оспiвування природи рiдного краю. В поезiї П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського природа - як музика. Тонка, нiжна, неповторна! Вiчно мiнлива i прекрасна. Вона завжди гармонує або контрастує з настроями, почуттями людини. Не випадково, як увертюрою опери, багато письменникiв свої поезiї розпочинають барвистими описами картин рiдної природи. Найвизначнiшим поетом в змалюваннi рiдної природи...

Iснує велика кiлькiсть лiтературних версiй складної долi Мазепи, i не буде перебiльшенням зазначити, що вiн став одним з яскравих персонажiв свiтової лiтератури. Особистiсть гетьмана привертала увагу багатьох письменникiв, починаючи вiд Вольтера, Байрона, Гюго, Словацького, Рилєєва, Пушкiна до Руданського, Старицького, Лепкого, що неодно-значно вiдтворювали образ складної й нерозгаданої людини. Володимир Сосюра, на вiдмiну вiд своїх попередникiв, по-своєму трактує постать Мазепи. Не iдеалiзуючи його як неординарну особистiсть, поет творить, насамперед, художнiй образ, а не полiтичний портрет гетьмана. Вiн намагається, як нiхто iнший, розкрити психологiю особистостi Мазепи i через його образ пiднести iдею державностi України, її незалежностi. Тому щирiсть i громадянська мужнiсть у...

Поетами славна наша Україна - всi вони її дiти, вiд Шевченка до Стуса, серед них i мужнiй Каменяр, i Леся Українка, i Тичина, i Рильський, i Бажан, i Малишко, i нашi сучасники. Всi вони - наша гордiсть, всi вони оспiвували рiдний край, нашу Україну. Особливо виразно ми бачимо це у творчостi "кароокого солов'я" Володимира Сосюри. "Особливо" , бо тематика його поезiй не така рiзноманiтна, як, скажiмо, у Рильського або Тичини. Вiн - поет Вiтчизни i кохання, що злилися у його душi в одне цiле. I в очах твоїх, кохана, Мiниться i лине, Сонцем щастя осяяна, Моя Україна. ("Українi") Саме слово "Україна" лише в одному томi з трьохтомника В. Сосюри вживається понад 150 разiв. А якщо додати слова "Батькiвщина" i "рiдний край"... Проте це не свiдчить про якусь...

Цього року я вперше пiзнав глибину поезiї Володимира Сосюри, хоч, зiзнаюсь, читав його вiршi i ранiше. Але це були поодинокi випадки, тому i не запам'ятовувалися цi вiршi надовго. Мабуть, усе вимагає саме свого часу, i сьогоднi я вже сприймаю Сосюринi рядки як вiдверту сповiдь близького друга. У них - безмежний свiт В. Сосюри, який був поетом незвичайної щиростi i правдивостi, який не вмiв кривити душею нi перед iншими, нi перед собою. Я переконаний, що кожний, хто уважно вчитається у схвильованi рядки, побачить у них саме свого Сосюру. Мене ж вразила його iнтимна лiрика - цей гiмн людським почуттям: Так нiхто не кохав. Через тисячi лiт Лиш приходить подiбне кохання. В день такий розцвiтає весна на землi I земля убирається зрання... Поет розкриває перед нами ту...

Кохання... Воно вiчне i всевидюще, воно всемогутнє, бо воно - основа життя i дiяння, вогонь боротьби i радостi. Це почуття приходить до нас незалежно вiд нашої волi й бажання. Воно окрилює, бо воно найбiльш велике й благородне, священне. Бувають такi хвилини, коли зрушується в тобi бажання подiлитися з людьми таємними думками, вогненними буквами написати їх по небосхилу, як колись мрiяв про те Гайне, щоб усi люди планети побачили, яке почуття виявляє твоє серце. Трапляються хвилини, коли хочеться поговорити з багатомовним народом, порозмовляти з людьми, близькими i дорогими, вiдкрити їм серце своє, розповiсти про себе - чому ти радiєш i чому сумуєш. Читаючи поезiї I. Франка, Лесi Українки, В. Сосюри, саме так уявляєш їхнє прагнення зблизитися з людьми, i здається, що для цього...

Анрi Марi Бейль, бiльш вiдомий як Фредерiк Стендаль, написав повчальний, дивовижний за змiстом та обсягом думки роман "Червоне i Чорне", датований 1830 р. Повернувшись у Париж 1821 року, Фредерiк Стендаль став свiдком кримiнальної справи Антуана Берте, якого 1827 року було засуджено на смерть. Його iсторiю автор взяв за основу сюжету свого роману. Антуан Берте, син коваля, гувернер, стрiляє у матiр своїх учнiв, у свою коханку. У романi, де головним героєм став Жульєн Сорель, чiтко вiдбито цю подiю. З перших сторiнок роману ми ще не уявляємо про що саме йдеться. Прочитавши далi, спостерiгаємо життя селянина, теслi, батька Жульєна. Ось на сторiнках роману з'являється i герой роману "Червоне i Чорне" - Жульєн Сорель. Стендаль так описує його зовнiшнiсть: "То був тендiтний, невисокий на...

Одним з найiстотнiших моментiв усiєї творчостi видатного французького реалiста Оноре де Бальзака було прагнення вiдтворити цiлiсну картину епохи. Майже всi його твори, за задумом письменника, були частинами великої епопеї "Людська комедiя", що мала охопити всi можливi явища тогочасного життя. За планом цей епiчний цикл мав складатися з трьох роздiлiв: "Етюди про звичаї", твори з якого змальовували життя, побут i звичаї рiзних прошаркiв французького суспiльства, "Фiлософськi етюди", що мав узагальнювати художнi вiдкриття Бальзака та його уявлення про закономiрностi життя, i, нарештi, "Аналiтичнi етюди", у яких письменник намагався сформулювати закони, якi керують дiйснiстю. У першому роздiлi ("Етюди про звичаї") Бальзак створив галерею найтиповiших образiв його сучасникiв що мали...

Оноре де Бальзак вiдiграв велику роль у розвитку лiтератури XIX столiття, у формуваннi нової реалiстичної естетики. Смiливiсть i масштабнiсть задумiв - ось що характеризує його творчiсть. Найвидатнiшим його утвердженням стала епопея "Людська комедiя" - грандiозний цикл прозових творiв. Критичне ставлення до сучасностi примусило письменника наполегливо вивчати дiйснiсть, дослiдити причини iсторичних змiн, що сталися на його очах. На початку 30-х рокiв у Бальзака виникає задум створити цикл романiв, у яких вiн хотiв змалювати сучасну йому Францiю, дослiдити суспiльство, визначити рушiйнi сили його розвитку, основнi типи i характери людей, яких це суспiльство сформувало. Остаточно змiст i структуру цього твору Бальзак визначив на початку 40-х рокiв, тодi ж i виникла назва "Людська...

Дослiдники англiйської лiтератури стверджують, що жоден з англiйських письменникiв не здобув такої слави за життя, як Чарльз Дiккенс. Визнання прийшло до Дiккенса вже пiсля першого оповiдання i не залишало до останнiх днiв, хоча сам письменник, його погляди i творчiсть змiнювались. Секрет його популярностi в тому, що Дiккенс гостро вiдчував змiни в життi Англiї, був виразником сподiвань i прагнень тисяч людей. Пiсля смертi письменника його твори почали пiддавати гострiй критицi, i лише в ХХ столiттi стало цiлком очевидне значення творчостi Дiккенса. Його бiографiя знайшла вiдображення i у сюжетах його романiв, i у творчiй манерi. Дiккенс змалечку самостiйно заробляв грошi, бо батько, бiдний службовець, за борги потрапив до в'язницi. Працював на фабрицi, клерком, репортером у судi i...