Бухгалтерські рахунки, їх побудова

Бухгалтерський баланс не пристосований для поточного відображення господарських операцій. Тому для цього застосовують рахунки бухгалтерського обліку — спосіб групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю та зміною засобів і їх джерел у процесі господарської діяльності.

За формою бухгалтерський рахунок — це таблиця, лівий бік якої називається “дебет” (від лат. debet — він винен), правий — “кредит” (від лат. credit — він вірить):

Відкрити рахунок означає вписати в нього початковий залишок, який називається “сальдо”. Його записують з того боку рахунка, де цей об’єкт відображається в балансі. У рахунках, призначених для обліку засобів, сальдо записують з лівого боку, а в рахунках, які відображають облік джерел, — з правого.

Сальдо (с-до) — різниця між підсумками залишків за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду.

Наприклад, на 1 січня 2000 р. залишок за балансом у рахунку “Поточні рахунки в національній валюті” становив 500000 грн, і цього ж дня було здійснено такі господарські операції:

1) надійшло на поточний рахунок у національній валюті за реалізацію продукції 150000 грн;

2) перераховано з поточного рахунка в національній валюті до державного бюджету 85000 грн.

Відтворимо стан і зміни коштів на поточному рахунку в національній валюті.

Підсумок залишків на дебеті та кредиті без підсумку початкового сальдо є оборотом за бухгалтерським рахунком. Підсумок за дебетом називається дебетовим оборотом, за кредитом — кредитовим оборотом.

Кожний рахунок має цифровий код, наприклад:

10 “Основні засоби”

30 “Каса”

31 “Рахунки в банках” і т. д.

Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки. Обороти й сальдо

Бухгалтерський баланс поділяють на дві частини (рис. 3.1):

• актив, де відображаються наявні господарські засоби;

• пасив, де відображаються джерела їх формування.

рис.1

Взаємозв’язок балансу і рахунків

Активні рахунки відкривають на основі активу статей балансу, пасивні — на основі пасиву.

В активних рахунках надходження засобів виробництва, коштів на підприємство відображається за дебетом, а вибуття — за кредитом. Сальдо за активними рахунками визначається за дебетом.

У пасивних рахунках збільшення джерел коштів відображається за кредитом, а зменшення — за дебетом. Сальдо за пасивними рахунками визначається за кредитом. Запишемо це схематично.

Сальдо на кінець звітного періоду визначається так:

• для активних рахунків

• для пасивних рахунків

• для активно-пасивних рахунків — на основі оборотної відомості.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за призначенням, структурою та економічним змістом (рис.2, 3).

Рис. 2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за їх призначенням і структурою

Рис.3.Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом

До основних належать рахунки обліку господарських коштів і джерел їх утворення, до операційних — рахунки обліку господарських процесів і фінансово-результатні, до регулювальних і додаткових — рахунки, що регулюють і доповнюють показники основних рахунків.

У групі рахунків обліку господарських коштів і джерел їх утворення об'єднано інвентарні, розрахункові, капіталу та грошові, тобто рахунки класів "Необоротні активи", "Запаси", "Кошти", "Розрахунки" та "Інші активи".

Рахунки, на яких обліковують предмети та знаряддя праці (основні засоби, матеріали, інвентар тощо), називають інвентарними, а ті, на яких обліковують грошові кошти підприємства в касі, на розрахунковому рахунку в банку тощо, — грошовими. Рахунки, на яких обліковують розрахунки з різними контрагентами та фізичними особами, називають розрахунковими, а ті, на яких обліковують інвестиційний і статутний капітал та спеціальні кошти, — власного капіталу та забезпечення зобов'язань.

До рахунків обліку господарських процесів належать збирально-розподільчі, калькуляційні та операційно-результатні.

Збирально-розподільчими називають рахунки, на яких за певний період відображають економічно однорідні витрати (на заробітну плату, обслуговування виробництва) для розподілу їх між об'єктами калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). До збирально-розпо дільчих належать такожрахунки "Витрати майбутніх періодів", "Резерв сумнівних боргів" та ін. Калькуляційними називають рахунки, на яких обчислюють собівартість продукції (робіт, послуг), а операційно-результатними — ті, на яких обліковують процес реалізації продукції (робіт, послуг) і виявляють результати від реалізації (собівартість реалізації).

До фінансово-результатних належать рахунки, на яких обліковують фінансові результати господарської діяльності підприємства (фінансові результати, нерозподілені прибутки).

Рахунки, призначені для коригування показників основних рахунків і окремих статей балансу, називають регулювальними (їх поділяють на контрарні та додаткові). Основні рахунки коригують відніманням підсумку контрарного рахунка від підсумку основного рахунка.

Контрарні рахунки застосовують для регулювання підсумків активних і пасивних основних рахунків, тому їх називають відповідно контрактивними та контрпасивними. Регулювальні рахунки під час складання балансу наводять у рядках після основного рахунка і не

включають до валюти балансу. До регулювальних рахунків належать також додаткові, які коригують сальдо основних рахунків. Додаткові рахунки бувають активні та пасивні.

Активні додаткові регулювальні рахунки коригують сальдо тих основних рахунків, у доповнення до яких вони ведуться. Дебетове сальдо додаткових активних рахунків показує збільшення суми відповідного основного активного рахунка, а кредитове сальдо — зменшення цієї суми.

Прикладом активного додаткового регулюючого рахунка є аналітичний рахунок "Відхилення від облікових цін на матеріали", який ведеться у складі синтетичного рахунка "Виробничі запаси" як доповнення до субрахунків "Сировина і матеріали", "Паливо", "Запасні частини" та ін. При цьому фактичну собівартість матеріалів визначають підсумовуванням вартості матеріалів за обліковими цінами та сальдо додаткового регулювального рахунка.

Пасивні додаткові регулювальні рахунки коригують сальдо тих основних пасивних рахунків, у доповнення до яких вони ведуться. Коригування сальдо основного пасивного рахунка за допомогою додаткових регулювальних рахунків здійснюють аналогічно коригуванню основних активних рахунків.

Згідно з класифікацією рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом їх поділяють на активні та пасивні. На активних рахунках обліковують господарські кошти, їх розміщення та цільове використання, на пасивних — джерела утворення господарських коштів (капіталу) та їх цільове призначення (див. рис. 3.3). До активних включають рахунки господарських коштів і господарських процесів, до пасивних — джерела власних і залучених коштів (капіталу), прибутків, збитків.

Розглянуті рахунки відображають у бухгалтерському балансі, тому їх називають балансовими. Проте крім них існують рахунки, які не відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки сальдо цих рахунків показують після підсумку балансу, їх називають позабалансовими. На позабалансових рахунках відображають цінності, які тимчасово перебувають у користуванні чи на збереженні у підприємства, але йому не належать.

Особливість позабалансових рахунків полягає в одинарності виконаних на них бухгалтерських залишків (операція відображається тільки на дебеті чи кредиті одного позабалансового рахунка).

План рахунків бухгалтерського обліку

Для одержання різнобічної інформації, необхідної для управління та контролю, велике значення має застосування науково обґрунтованого плану рахунків.

План рахунків — це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку, які використовують для відображення діяльності підприємства, установи, організації.

На основі Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів Міністерство фінансів України наказом від ЗО листопада 1999 р. № 291 затвердило Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій.

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрацій та групування на їх основі фактів фінансово-господарської діяльності в бухгалтерському обліку. У ньому для визначення кодів (номерів) рахунків застосовується десяткова система. Синтетичні рахунки є рахунками першого порядку, субрахунки — другого. Перша цифра коду визначає клас рахунків, друга — номер синтетичного рахунка, третя — номер субрахунка. Наприклад, у коді 121 перша цифра "1" вказує на клас "Необоротні активи", цифра "2" — синтетичний рахунок "Нематеріальні активи", друга цифра "1" — субрахунок "Права користування природними ресурсами".

Усі синтетичні рахунки мають двозначний код, а також найпоширеніші субрахунки за порядковою системою кодування в межах тризначного коду.

У плані рахунків синтетичні рахунки об'єднані за економічною ознакою однорідності та згруповані в такі класи:

1. "Необоротні активи".

2. "Запаси".

3. "Кошти, розрахунки та інші активи".

4. "Власний капітал та забезпечення зобов'язань".

5. "Довгострокові зобов'язання".

6. "Поточні зобов'язання".

7. "Доходи і результати діяльності".

8. "Витрати за елементами".

9. "Витрати діяльності".

Окремим класом "0" представлені позабалансові рахунки та субрахунки до них:

01 "Орендовані необоротні активи".

02 "Активи на відповідальному зберіганні" (устаткування, прийняте для монтажу; матеріали, прийняті для переробки; матеріальні цінності на відповідальному зберіганні; товари, прийняті на комісію; майно в довірчому управлінні).

03 "Контрактні зобов'язання".

04 "Непередбачені активи й зобов'язання".

05 "Гарантії та забезпечення надані".

06 "Гарантії та забезпечення отримані".

07 "Списані активи".

08 "Бланки суворого обліку".

План рахунків бухгалтерського обліку використовують усі суб'єкти господарювання. Список використаної літератури

1. Білуха М. Т. Теорія бухгалтерського обліку. — К, 2000.

2. Горелкин В. Г., Головко Т. В., Аксимова А. Б. Первичная документация и ведение учетных регистров. — К.: Выща шк., 1992.

3. Грабова Н. В. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. / За ред. М. В. Кужельного. — 5-те вид., перероб. і доп. — К.: АСК, 1998.

4. Завгородній В. П., Савченко В. Н. Бухгалтерський облік, контроль, аудит в умовах ринку. — К.: Бліц-інформ, 1995.

5. Теоретичні основи бухгалтерського обліку: Підруч. для вузів / М. С Пуш-кар, Г. П. Журавель, Ю. Я. Литвин, В. Т. Мельник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Тернопіль: Вид-во ТАНГ, 1998.

6. Теорія бухгалтерського обліку / В. Б. Захожай, К. С. Базилевич, Г. Ф. Ше-пітко, С В. Присяжнюк. — К: Вид-во ЄУФІМБ, 1999.

7. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різни-ми формами власності: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: АСК, 1998.