Навчання
Пошук на сайті
Швидкий пошук

Або в GOOGLE:
Теги

імені, будуть, випускників, вищих, Всі конспекти для 9 класу, ВСІ конспекти уроків для 8 класу, Вчителю початкових класів, дітей, закладів, ЗБІРНИК ЗАВДАНЬ для підсумкових контрольних робіт з історії України, зовнішнього, Конспекти уроків англійської мови 9 клас, Конспекти уроків з УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8 клас, міністерства, Міністр, навчальних, навчального, навчання, науки, незалежного, області, образования, освіти, освіту, оцінювання, проведення, рішення, розвитку, років, студентів, Також, тестування, України, української, Університет, Університету, управління, центру, школи, якості

Показати всі теги
{links}



▸ Культурологічний словник [Книга ONLINE]

Культурологічний словник [Книга ONLINE]

ЕМПІРИЧНИЙ


ЕМПІРИЧНИЙ (від грец. еmpeiria — досвід) — 1) Заснований на досвіді. 2) Властивий або стосується емпіризму.

ЕНДОГЕННИЙ


ЕНДОГЕННИЙ (від грец. endon — всередині i genos — походження) — зумовлений внутрішніми причинами.

ЕНДОМОРФНИЙ ТИП


ЕНДОМОРФНИЙ ТИП (від грец. endon — всередині і morfe — форма) — морфологічний тип, властивий повним людям з переважним розвитком внутрішніх органів; характерна риса — прагнення до комфорту та чуттєвих задоволень.

ЕНТРОПІЯ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА


ЕНТРОПІЯ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА — процес зниження рівня системно-ієрархічної впорядкованості, культурного комплексу будь-якого суспільства.

ЕНТУЗІАЗМ


ЕНТУЗІАЗМ (від грец. enthusiaso — захоплююсь божеством) — психічний стан великого піднесення, душевного пориву, натхнення.

ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНИ


ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНИ — систематизовані збірники, в яких подано в абетковому або тематичному порядку статті про осіб, предмети і явища, події, а також про окремі галузі народного господарства, науки тощо. Першою Е. У. є «Українська Загальна Енциклопедія», видана у 1930-1935 рр. у 3-х томах у Львові (гол. редактор І. Раковський). У 30-х роках в УРСР було зроблено спробу видати «Українську Радянську Енциклопедію» (УРЕ) у 20-ти томах, але у зв'язку з репресіями проти української культури та її діячів уряд припинив це видання. Із фахових Е. У. можна назвати «Колгоспну Виробничу Енциклопедію» у 2-х томах, видану 1956 р. у Києві (гол. редактор М. Співак). 1939 р. у Львові вийшов перший зошит «Української Сільськогосподарської Енциклопедії» (гол. редактор Є. Храпливий), але з початком війни видання було призупинене. Окреме місце посідають Е. У. з питань українознавства. Першим виданням такого характеру є монументальна праця «Украинский народ в его прошлом и настоящем». Із запланованих трьох томів з'явилися лише два за редакцією М. Грушевського (огляд українознавчих студій і історія України); Х. Вовка (антропологія та етнографія), О. Шахматова (нарис історії української мови), С. Рудницького (нарис географії) та ін. Науковим товариством ім. Т. Шевченка в еміграції у 1949-1952 рр. видано «Енциклопедію Українознавства» в 3-х томах (гол. редактори В. Кубійович і З. Кузеля). 1955 р. з'явилася друга словникова частина «Енциклопедії Українознавства». А у 1955-1984 рр. видрукована фундаментальна праця за ред. В. Кубійовича «Енциклопедія Українознавства» у 10-ти томах. У ті ж роки в УРСР вийшла «Енциклопедія народного господарства Української РСР» за ред. С. Ямпольського у 4-х томах (К., 1969-1972), «Українська Радянська Енциклопедія» за редакцією М. Бажана у 16-ти томах, 17-й том - довідковий (К., 1960-1965), «Українська Радянська Енциклопедія» за ред. М. Бажана — у 12-ти томах (К., 1977-1985). З інших енциклопедій належну увагу українознавству і правдиві дані містить чеський «Ottuv Slovnik Naucny», англомовний «Slavonic Encyclopedia» (гол. редактор Й. Ручек, Нью-Йорк, 1949). Проте трактування українознавства у західних енциклопедіях залишається недостатнім: український матеріал розкиданий між російським і польським. Його обсяг незначний, а інформація часто не вивірена, автори користуються неукраїнськими джерелами.

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ


ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (грец. коло загальноосвітніх знань) — науково-довідкове видання з широкого кола найрізноманітніших узагальнених і систематизованих знань, найістотніших відомостей із життєдіяльності людини і людства. Е. бувають універсальні, спеціальні, галузеві.

ЕПІГОН


ЕПІГОН (від грец. нащадок) — зневажлива назва осіб, що в нових умовах механічно відтворюють застарілі ідеї або мистецькі прийоми й засоби своїх попередників. 120

ЕПІТАФІЯ


ЕПІТАФІЯ (від грец. еpі — над і taphos — могила) — 1) Намогильний напис. 2) Скульптурний чи живописний твір меморіального призначення, що містить портретне зображення померлого.

ЕПОС


ЕПОС (грец. — слово, розповідь) — 1) Героїчні народні пісні, думи, поеми, оповіді. 2) Оповідний рід художньої літератури.

ЕРГОНОМІКА


ЕРГОНОМІКА (грец. ergon — робота і nomos — закон) — інтегративна наука, яка вивчає закономірності особливостей людини та засобів виробництва. Виникла на стику технічних наук і психології, фізіології та гігієни праці. Досліджує оптимальні пристосування машин, інструментів, обладнання і умов праці до психофізіологічних властивостей людини. Е. називаємо також антропотехнікою та інженерною психологією.

ЕСЕ


ЕСЕ (франц. еssai, букв. спроба) — короткі наукові, критичні та інші нариси, які відзначаються вишуканістю форми. Іноді термін «Е.» вживається з іронічним відтінком. У сучасній літературі Е. — нарис або стаття, насичені теоретичними, філософськими роздумами.

ЕССЕНИ


ЕССЕНИ, або ЕССЕЇ — іудейська секта, заснована 150 р. до н.е. Стояла осторонь політичної боротьби, демонструвала релігійний аскетизм, суворо дотримувалася традиційних іудейських настанов. Частина Е. практикувала безшлюбність. Займалася сільським господарством, ремісництвом та лікуванням; майно в їхніх громадах було спільним. Вступ до секти був пов'язаний з таємними ритуалами. Е. вірили у безсмертність душі, потойбічну відплату; мали розвинуті месіанські уявлення. Це сприяло злиттю Е. з християнством.

ЕСТЕТИКА


ЕСТЕТИКА (від грец. aisthetikos — чуттєво сприйманий) — наука про прекрасне, його сприйняття та значення для суспільства, про загальні закони художнього пізнання дійсності і розвитку мистецтва.

ЕСХАТОЛОГІЯ


ЕСХАТОЛОГІЯ (від грец. es^atos — останній, крайній і...логія) — релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту, є складовою будь-якої релігії.

ЕТАЛОНИ


ЕТАЛОНИ (франц. etalon, від etaler — виставляти, показувати) — 1) Зразкові міри та зразкові вимірювальні прилади, призначені для зберігання й відтворення одиниць вимірювання з точністю, максимально можливою за даного рівня вимірювальної техніки. Е. забезпечують єдність і правильність вимірювання у кожній державі та в усьому світі. Розрізняють Е. штучні й природні. До штучних належить, напр., Е. одиниці маси — кілограма, що становить прямий циліндр діаметром 39 мм, виготовлений зі сплаву платини (90 %) та іридію (10 %) Природним є, напр., Е. одиниці довжини — метра, який дорівнює 1 650 763,73 довжини хвиль (у вакуумі) випромінювання атома критону — 86. Е. бувають міжнародні (їх зберігають у Міжнародному бюро мір і вагів) і національні, які належать окремим державам. 2) Переносно — зразок, мірило.

ЕТАЛОННА ГРУПА


ЕТАЛОННА ГРУПА — група, система поглядів якої використовується діючою особою як система еталонів.

ЕТИКА


ЕТИКА (лат. ethica, ethika, від грец. ethos — звичай) — 1) Наука, що вивчає мораль. 2) Норми поведінки, сукупність загальноприйнятих моральних правил, вимоги, які людина ставить перед собою або яких вимагає суспільство у певному середовищі, соціальній групі населення. В українському побуті ще у давні часи зафіксовані певні правила глибокої моралі для різних прошарків населення — однакові як для ченців, так і для світських людей. Суворі вимоги до людини містились у спеціальних порадниках для сповіді. Напр., «Ізборник Святослава», 1076 р. («Поради багатим») або «Поученіє» Володимира Мономаха (до 1125 р.) містили класифікацію доброчинств, де поряд з релігійною санкцією моралі («Заповіді Божі») вказувалися і санкції «людські» (слава та поважання людей). Вимоги християнської етики до питань політики викладені у т. зв. «Слові про князів» (XII ст.). Про вимоги «лицарської моралі» свідчать літописи (зокрема, т. зв. Іпатіївський). Ці три типи етичних поглядів панували в Україні аж до XII ст. Етичні проблеми висвітлював у своїх творах Г. Сковорода (систематичний виклад: «Начальная дверь ко християнскому добронравию, діалоги»). У них наголошено на індивідуальних моральних завданнях, які стоять перед кожною людиною, покликані Богом до певного життєвого шляху. Подібне пропагують М. Гоголь (кожній людині Богом «доручено» виконання якогось завдання, людина є робітником у «Божому господарстві»), І. Франко, Леся Українка, І. Багряний. Велике значення для ефективності підприємництва має дотримання етичних норм.

ЕТИКЕТ


ЕТИКЕТ (франц. etiquette, від флам. steeken — устромляти) — 1) Правила поведінки людей. 2) Порядок дій, правил ввічливості під час ділових зустрічей, переговорів, у дипломатичних колах.

ЕТИКЕТКА


ЕТИКЕТКА (франц. etiquette — ярлик, знак) — 1) Товарний ярлик, товарний знак, долучений до товару або до його упаковки, де зазначено назву товару, його основні характеристики, параметри, ціну, фірму-виготовлювача тощо. 2) Підпис під експонатом у музеї чи на виставці.

ЕТНІЧНА ГРУПА


ЕТНІЧНА ГРУПА (від грец. ethnos — народ) — національна меншина, частина етносу, що проживає за межами своєї етнічної території. В Україні такими Е. г. є росіяни, поляки, угорці, євреї, німці, білоруси,словаки,чехи,ін.

ЕТНІЧНА САМОСВІДОМІСТЬ


ЕТНІЧНА САМОСВІДОМІСТЬ — усвідомлення людьми своєї причетності до певного народу; одна з основних етнічних прикмет.

ЕТНІЧНИЙ


ЕТНІЧНИЙ (від грец. ethnikos — народний) — той, що стосується або належить до якогось народу, його традицій, духовності, культури або до окремої етнічної групи людей.

ЕТНІЧНІ ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ


ЕТНІЧНІ ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ — рушійні сили розвитку економіки суспільства, пов'язані з впливом на економічне життя особливостей етнічної свідомості, типової економічної культури і поведінки нації.

ЕТНОГЕНЕЗ


ЕТНОГЕНЕЗ (грец. ethnos — народ, genesis — походження, джерело) — походження народів. Це сукупність історичних, соціально-культурних явищ і процесів, які спричинилися до утворення етносу. Охоплює значний історичний період становлення та існування етносу у різних етноісторичних джерелах (рід, плем'я, народ, нація).

ЕТНОГРАФІЧНА ГРУПА


ЕТНОГРАФІЧНА ГРУПА — локально-територіальна частина етносу, яка вирізняється особливостями традиційної матеріальної і духовної культури, побуту, інколи діалектом. Такими Е. г. в Україні є гуцули,бойки,поліщуки,подоляни,волиняни, ін.

ЕТНОГРАФІЯ


ЕТНОГРАФІЯ (грец. ethnos — плем'я, народ і grapho — пишу) — «народопис», народознавство. Наука, яка вивчає культуру, побут і звичаї того чи іншого народу.

ЕТНОЛОГІЯ


ЕТНОЛОГІЯ (грец. ethnos — народ і logos — слово, наука) — наука про народ. У науці вживається для означення поняття «теоретична етнографія».

ЕТНОНІМ


ЕТНОНІМ (від грец. ethnos — народ і onima — ім'я, назва)- назва народу, що передбачає визнання одного предка, родину й психологічну сумісність. Назва народу «українці» сформувалася остаточно у XVIII-XIX ст., хоч виникла ще у XII ст. Раніше вживали назв «руський», «русичі».

ЕТНОС


ЕТНОС (грец. народ) — стійке об'єднання людей, що історично склалося на певній території на ґрунті суспільного походження. Характеризується єдиною мовою, культурою, побутом, самосвідомістю, ментальністю. Вживається у значенні «народ».

ЕТНОЦЕНТРИЗМ


ЕТНОЦЕНТРИЗМ (від грец. племінний, народний та лат. центр) — переконання у зверхності, вищості власної етнічної та культурної групи, відповідно зневага до інших груп. 124

ЄВА


ЄВА (староєвр. Хава — та, що дає життя) — згідно з Біблією перша жінка на Землі, праматір людства, створена Богом на шостий день його творіння з ребра Адама і приведена йому як дружина. За непослух Бог вигнав Єву разом з Адамом із раю і засудив їх. Єва за свій гріх мала «в болях ... народжувати дітей» і коритися чоловікові.

ЄВАНГЕЛІСТ- Культурологічний словник


ЄВАНГЕЛІСТ (грец.) — 1) Кожний з чотирьох, визнаних християнською церквою, укладачів ранньохристиянських творів — Євангелій. 2) Член секти євангелістів.

ЄВАНГЕЛІЯ


ЄВАНГЕЛІЯ (від грец. evangelion — добра звістка) — частина Біблії, чотири пов'язані спільною темою релігійні твори, що становлять основну частину Нового Заповіту. Містять життєпис Ісуса Христа на основі християнського віровчення.

ЄВРАЗІЙСТВО- Культурологічний словник


ЄВРАЗІЙСТВО — концепція щодо слов'янських культур як неєвропейського феномену, який об'єднує в собі західні і східні риси і знімає суперечність інших та синтезує їхні досягнення.

ЄВРОПОЦЕНТРИЗМ- Культурологічний словник


ЄВРОПОЦЕНТРИЗМ — вчення, яке доводить, що найбільший внесок у розвиток світової культури зробили європейські народи.

ЄВШАН — ЗІЛЛЯ (ПОЛИН)


ЄВШАН — ЗІЛЛЯ (ПОЛИН) — символ пам'яті; рідної землі, Батьківщини, своєрідний пароль українців. Євшан — зілля (полин) — степова запашна рослина із червоним або пурпуровим цвітом. У Біблії слово «полин» нерідко поєднується зі словом «яд». Грішники часто зазнають кари Господньої саме полином. Слово «Євшан» за походженням тюркське. В Іпатіївському літописі міститься цікава оповідь про братів — половецьких ханів — Отрока та Сирчана. Після поразки від Мономаха хан Отрок опинився у Грузії, а Сирчан залишився коло Дону. «По смерті ж Володимира остався у Сирчана один лиш музика Ор, і послав він його в Обези (частина Грузії), мовивши: «Володимир вже вмер. Тож вернися, брате, піди в землю свою. Мов же ти йому слово моє, співай же йому пісні половецькі. А якщо він не схоче, дай йому понюхати зілля, що зветься Євшан». Той же не схотів ні вернутися, ні послухати. І дав Ор зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». І пішов він у землю свою (Л. Махновець Літопис руський. — С. 368-369). Не випадково митрополит Іларіон підкреслював: «Євшан — зілля зцілює від винародовлення, і хто забуде свою Батьківщину воно пригадає». В українському фольклорі полин — надійний оберіг від русалок, іншої нечисті. Образ «євшан — зілля» став літературною традицією. Він зустрічається у творах І. Франка, М. Вороного, Л. Забашти, М. Чабанівського, В. Коломійця, О. Гончарова та ін.

ЄЗУЇТИ


ЄЗУЇТИ (від лат. Jesus — Ісус) — члени католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса», створеного 1534 р. І. Лойолою. Орден відзначався особливою активністю в боротьбі з Реформацією.

ЄРЕСЬ


ЄРЕСЬ (від грец. — особливе віровчення) — 1) Релігійне вчення, що заперечує догмати та організаційні форми пануючої церкви. 2) Переносно — відступ від панівних, загальноприйнятих поглядів, правил, положень та ін., інколи — те, що позбавлене здорового глузду.

ЖАНР


ЖАНР (франц. genre, від лат. genus (generis) — рід, вид) — тип мистецького й літературного твору (роман, повість, поема тощо).

ЖАРГОН


ЖАРГОН (франц. jargon, від галло-романського gargone — базікання) — соціальний діалект; відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної й граматичної систем.

ЖЕНЬ


ЖЕНЬ (кит.) — принцип людяності, гуманного підходу до людини та суспільства.

ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ


ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ — один із стародавніх релігійних обрядів принесення жертв духам померлих предків, обожнюваним предметам, богам, злим духам тощо. Ж. виникло в епоху первісного суспільства, коли мисливці кращу частину своєї здобичі залишали для духів померлих предків або духів-покровителів. Ж. набувало часом диких, бузувірських форм. У тій чи іншій формі Ж. збереглося в усіх релігіях і до нашого часу: запалювання свічок і лампад, освячення хліба, плодів, поминання родичів на могилах, причастя, обітниця, калічення себе в бузувірських сектах.

ЖРЕЦТВО


ЖРЕЦТВО — суспільна (станова чи кастова) група людей, що виконували релігійні обряди. Найбільшого розвитку досягло в Єгипті, Індії, Іудеї та ін. На відміну від релігій Сходу, в Греції не було Ж. в загальноприйнятому розумінні: у полісах кожен громадянин міг приносити жертви, виконуючи очищення, узливання та інші священні дії. Жерця, як правило, обирали на рік або на кілька років, часом призначали жеребкуванням. Деякі «посади» жерців діставались у спадщину на ціле життя. В елліністичний період сан жерця можна було купити. Жерцем міг бути лише рівноправний громадянин, здоровий психічно й фізично. Жерці не брали особливої платні за свою роботу, але брали частину м'яса жертовних тварин та подарунки віруючих. В античній Греції державним культом відали найвищі службові особи, а не жерці. Римське Ж. відігравало більшу роль в житті суспільства, ніж грецьке. У Римі жерці були службовими особами, відали календарем, оберігали закони, вступали в міжнародні зносини, засідали с сенаті тощо.

У переносному значенні жрець — той, хто присвячує себе служінню чомусь: жрець Аполлона — митець, жрець Вакха — п'яниця, жрець Морфея — сплюх (жартівливе) тощо.

ЖУПЕЛ


ЖУПЕЛ — щось таке, що викликає жах, лякає. На церковнослов’янській мові — сірка, що горить, чи смола для грішників у пеклі.

ЗАДАТКИ


ЗАДАТКИ — природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку, що становлять природне підґрунтя розвитку здібностей.

ЗАКЛИНАННЯ


ЗАКЛИНАННЯ — усталена словесна формула, що супроводжується відповідними діями, яка мала магічну силу. Метою заклинань було вплинути на когось чи щось, підкорити його своїй волі або чаклунській силі, висловити настійне прохання, благання.

ЗАМОВЛЯННЯ


ЗАМОВЛЯННЯ — магічні слова, які за давніми уявленнями, маючи чаклунську силу, чинять вплив на щось — загоюють рани, лікують хвороби тощо.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА НА РУСІ


ЗАПРОВАДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА НА РУСІ — прийняття християнства наприкінці Х ст. як державної релігії в Київській Русі, відоме також під назвою «хрещення Русі». Як свідчить історична наука, цей процес розпочався задовго до правління київського князя Володимира Святославовича і тривав багато десятиліть після нього. Серед панівних верств християнство поширилося вже в середині ІХ ст. У 988-989 рр., коли за Володимира проводилося масове хрещення в Києві та Новгороді, воно набуло статусу державної релігії, але його запровадження відбувалося й далі. З. п. на Р. було зумовлене потребами феодального ладу: сформоване родоплемінним суспільством язичництво вже не відповідало соціальним і духовним запитам нового часу; князівсько-боярська верхівка бачила в новій релігії, яка проповідувала ідеї богоданості держави, законопослушання, християнської духовності тощо, засіб зміцнення своєї влади, централізації давньоруської держави, зміцнення її міжнародного становища. Той факт, що Володимир віддав перевагу православ'ю, пояснюється низкою обставин: наявністю давніх торговельних та інших зв'язків між Київською Руссю і Візантією, укоріненим у ньому принципом підлеглості церкви державній владі («принцип візантіїзму»), можливістю використання у даній конфесії слов'янської мови під час богослужіння. З. п. на Р. наштовхнулося на опір прихильників «віри батьків» — язичництва, але в цілому було прогресивним актом, оскільки воно допомагало встановленню історично-прогресивних феодальних суспільних відносин, сприяло широкому проникненню на Русь досягнень візантійської культури, налагодженню і розвитку зовнішньополітичних зв'язків Київської держави з державами Європи.

ЗВИЧАЙ


ЗВИЧАЙ — усталений спосіб людської діяльності, який передається від покоління до покоління.

ЗДАТНІСТЬ


ЗДАТНІСТЬ — властивість індивіда, яка визначає його можливість, спроможність, нахил до виконання певної діяльності, наприклад здатність до навчання, здатність до трудової діяльності (професійна придатність) тощо. З. зумовлюється рівнем знань, здібностей, умінь, навичок, особистісними якостями (риси характеру і темперамент, особливості емоційно-вольової сфери). 3. опосередкована умовами діяльності і вимогами соціального оточення. 3. не є чимось незмінним, вона розвивається, поглиблюється, диференціюється в ході практичної діяльності людини. Значну роль, при цьому відіграють природні нахили людини, задатки.

ЗДІБНОСТІ





 

Інші матеріали з категорії
Ключові теги:



Схожі матеріали

  • СЛОВНИК УЧИТЕЛЯ ТА МЕТОДИСТА [КНИГА ONLINE] - Книги / Інше з педагогіки Словник містить терміни, які увійшли до активного словника вчителя протягом останнього часу, а також терміни, які інколи вживають у неправильному



Вхід на сайт
Логін
Пароль
 
Увійти через ВК або Google
ТОП матеріали
  • ТОВ «БПТ» – верный помощник всегда рядом
  • Лестница, как путь к красоте и счастью
  • Зачем нужна пультовая охрана
  • Как в Канаде обучают магистров и докторов
  • Водоемульсійна фарба: різновиди і технічні характеристики складів
  • Архів
    Травень 2019 (11)
    Квітень 2019 (19)
    Березень 2019 (17)
    Лютий 2019 (10)
    Січень 2019 (12)
    Грудень 2018 (20)

    Наші друзі








    2008-2010, 2015-∞ «Залік.Орг.Юа» .

    При використанні матеріалів порталу Zalik.org.ua гіперпосилання на ресурс обов'язкове. У відповідності з нормами ст. 8 Закону України Про авторське право (3792-12), матеріали, розміщені на даному сайті, є об'єктом авторського права. Будь-яке копіювання інформації без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО, і буде переслідуватися за законом.