Навчання
Пошук на сайті
Швидкий пошук

Або в GOOGLE:
Теги

будуть, випускників, вищих, Всі конспекти для 9 класу, ВСІ конспекти уроків для 8 класу, Вчителю початкових класів, дітей, закладів, ЗБІРНИК ЗАВДАНЬ для підсумкових контрольних робіт з історії України, зовнішнього, Конспекти уроків англійської мови 9 клас, Конспекти уроків з УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8 клас, міністерства, Міністр, навчальних, навчального, навчання, науки, незалежного, області, образования, освіти, освіту, оцінювання, проведення, рішення, роботи, розвитку, років, студентів, Також, тестування, України, Університет, Університету, управління, центру, цього, школи, якості

Показати всі теги
{links}



▸ Культурологічний словник [Книга ONLINE]

Культурологічний словник [Книга ONLINE]

ДОБРО І ЗЛО


ДОБРО І ЗЛО — категорії, в яких даються позитивна і негативна оцінки суспільних та природних явищ відповідно до ціннісних орієнтацій певних соціальних груп і класів. Д. і З. в найзагальнішій формі означають: Д. — належне і морально-позитивне у вчинках і мотивах діяльності людей, у явищах соціальної дійсності; З. — морально-негативне, негоже.

ДОГМА


ДОГМА — 1) У стародавній і середньовічній філософії — основні положення того чи іншого вчення, яке приймається без доказів. У релігії — положення, що видаються за вічні, незмінні, «богом дані» істини. 2) Поняття, ідеї, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов.

ДОГМАТ


ДОГМАТ (від грец. думка, вчення) — основне положення віровчення, яке визначається незаперечною істиною, має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання Д., сліпого прийняття їх на віру — серед головних вимог християнської церкви.

ДОГМАТИЗМ


ДОГМАТИЗМ — це незмінний, що ігнорує конкретні умови місця і часу, підхід до тих або інших проблем, оперування догмами, тобто відірваними від життя положеннями. Систематичний виклад основних догматів.

ДОКТРИНА


ДОКТРИНА (лат. doctrina — вчення) — наукова або філософська теорія, політична система, керівний теоретичний (або політичний) принцип або нормативна формула. 104

ДОСВІД


ДОСВІД — сукупність знань і навичок, набутих на основі і в процесі безпосередньої практичної взаємодії людей із зовнішнім світом; форма засвоєння людиною раціональних здобутків минулої діяльності.

ДОТАЦІЯ


ДОТАЦІЯ (лат dotatio — дар, пожертвування, від лат. doto — наділяю) — асигнування з державного бюджету на покриття збитків, для збалансування нижчестоячих бюджетів, доплата.

ДРУЖБА


ДРУЖБА — взаємна прихильність між людьми, що виявляється в здатності до самопожертви, взаємодопомоги, насолоди духовним спілкуванням.

ДУАЛІЗМ


ДУАЛІЗМ (від лат. dualis — подвійний) — вчення, яке визнає два рівноправних першопочатку світу — духа і матерії.

ДУМКА


ДУМКА — 1) Результат розумового відтворення та перетворення (через аналіз і синтез, ототожнення і розрізнення, диференціацію та інтеграцію тощо) пізнавальних образів об'єктів, оперування їхніми ознаками, яке дозволяє розпізнавати загальне в окремому, абстрактне в конкретному, істотне у випадковому. 2) Зміст свідомості, що займає проміжне становище між знанням і вірою і має деякі ознаки їх обох. 3) Знання в єдності з інтелектуально-емоційним відношенням до нього в діапазоні від безсумнівного переконання в його істинності до припущення його істинності з більшою чи меншою домішкою сумніву.

ДУХ


ДУХ — у релігії та міфології надприродна сутність, яка уособлює людські мислення, свідомість, психічні здібності. У релігійному та ідеалістичному світогляді Д. розглядається як первинне щодо природи. У релігіях під Д. розуміється особливий нематеріальний початок, розумний і самодостатній, тобто божество. Звідси походить і положення християнського віровчення про третю іпостась святої Трійці — Дух Святий.

ДУХ СВЯТИЙ


ДУХ СВЯТИЙ — символ третьої особи Трійці; діючої сили Божественного натхнення (в іудаїзмі); наставника; надихаючої творчої сили; безсмертя; світла; відродження; розуму; любові до Бога; очищення; пророцтва. Дух Святий (Дух Божий), Параклет («помічник») в уяві іудаїзму — «діюча сила божественного натхнення», у християнстві — третя особа Трійці. В архаїчних текстах Старого Заповіту саме під впливом Святого Духа Самсон стає «іншою людиною», одержує «інше серце». Дух Святий, згідно Біблії, приносить особливий дар, який «робить людину здатною нести царський сан» (Мифы народов мира. — М, 1991. — Т. 1. — с. 412). За християнським віровченням, Дух Святий разом з Богом-Отцем і Богом-Сином «дає всьому життя, особливо духовне людям». При створенні світу (за Біблією) «Дух Божий носився над водою». При хрещенні Господа він відкрився у вигляді голуба, а в день П'ятидесятниці зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків. Саме після вселення Духа Святого пророки писали священні книги. Дух Святий був «посланий Христом» і «свідчив» про Нього. Ісус Христос назвав його « Духом істини». У ньому вміщено слово Боже, Божественне одкровення. У святих таїнствах Дух Святий просвічує віруючих світлом Христового вчення, зігріває серця любов'ю до Бога і ближнього та очищає їх від усякої гріховної скверни (Православний церковний календар).

ДУХОВЕНСТВО


ДУХОВЕНСТВО (духівництво) — служителі культу, які вважаються посередниками між богом та людьми, що здійснюють культові дії-таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення даної релігії. У православ'ї Д. поділяється на чорне (ченці) та біле (яким дозволяється одружуватися).

ДУХОВНИЙ СВІТ ОСОБИСТОСТІ


ДУХОВНИЙ СВІТ ОСОБИСТОСТІ — система свідомо-психологічних рис, особливостей, яка в своїй цілісності виявляє міру усвідомлення людиною сутності буття, свого місця й призначення в світі і проявляється в її ставленні до світу і до себе. Д. с. о. не існує поза духовним життям суспільства. Він являє собою специфічну, індивідуально неповторну форму його прояву, існування. В ньому знаходять специфічне виявлення чуттєвий і раціональний рівні суспільної свідомості, всі її форми, суспільна психологія та ідеологія. Проте він не зводиться до їх суми, а є відносно самостійною цілісністю. Вихідним моментом формування змісту і структури Д. с. о. є знання. Характерною особливістю Д. с. о. виступає здатність застосовувати знання і розум для аналізу та оцінки явищ, для визначення ставлення до них, характеру вчинків і дій відповідно до потреб та інтересів особи, класу, суспільства.

ДУХОВНІ ЦІННОСТІ


ДУХОВНІ ЦІННОСТІ — витвори людського духу, зафіксовані у здобутках науки, мистецтва, моралі, культури.

ДУХОВНІСТЬ


ДУХОВНІСТЬ — індивідуальна здатність до світо - і самопізнання, орієнтованість особистості діяти «для інших», пошук нею моральних абсолютів.

ДУША


ДУША — нематеріальне, глибоко особистісне начало в людині, її внутрішній світ як унікальне ціле, що залишається відносно рівним собі упродовж усього життя людини. Слово «Д.» вживається для означення сукупності психічних явищ, що характеризують внутрішній, суб'єктивний світ людини, а також основних рис особисті — її життєвих інтересів, переконань, ідеалів, моральних рис, її ставлення до суспільства, до інших людей, до своїх обов'язків і до самої себе. Вищі прояви свідомої психічної діяльності людини, пов'язані з її пізнавальними інтересами, поглядами, переконаннями, моральними, естетичними почуттями, часто називають її духовним життям.

ЕВДЕМОНІЗМ


ЕВДЕМОНІЗМ (від грец. eudaimonia — щастя) — етичний принцип, який основою моральності вважає прагнення людини до щастя (до суспільного щастя — соціальний Е., до особистого — індивідуалістичний Е.). Близький до гедонізму.

ЕВОЛЮЦІЙНИЙ


ЕВОЛЮЦІЙНИЙ (від лат. evolutio — розвиток) — безперервний; поступовий; той, що розвивається поступово і по прямій лінії.

ЕВОЛЮЦІЯ


ЕВОЛЮЦІЯ — процес зміни, розвитку перетворення.

ЕВОЛЮЦІЯ


ЕВРИСТИКА (від грец. heurisko — знаходжу, відкриваю) — 1) Спеціальні методи розв'язування задач (евристичні методи), які звичайно протиставляють формальним методам розв'язування, що спираються на точні математичні моделі. Використання евристичних методів (евристик) скорочує час розв'язування задачі порівняно з методом повного довільного перебору можливих альтернатив. Іноді в психологічній і кібернетичній літературі евристичними вважають будь-які методи, спрямовані на скорочення перебору варіантів, або індуктивні методи розв'язування задач. 2) Організація процесу продуктивного творчого мислення. В цьому розумінні Е. розуміють як сукупність притаманних людині механізмів, за допомогою яких народжуються процедури, спрямовані на розв'язання творчих завдань. 3) Наука, яка вивчає евристичну діяльність; спеціальний розділ науки про мислення. Її основний об'єкт — творча діяльність; найважливіші проблеми-завдання, що пов'язані з моделями прийняття рішень. 4) Спеціальний метод навчання (сократичні бесіди) або колективного розв'язування проблем. Евристичне навчання, історично започатковане Сократом, полягає в пропонуванні учням серії навідних питань і прикладів. Колективний метод розв'язання складних проблем (який дістав назву «мозкового штурму») ґрунтується на тому, що учасники колективу ставлять авторові ідеї розв'язання навідні, запитання з прикладами і контрприкладами. 5) Методична або методологічна наука, предметом якої є розв'язання проблем в умовах неозначеності, спеціальний розділ науки про мислення. Головною проблемою Е. є усунення суперечностей.

ЕВРИСТИЧНА БЕСІДА


ЕВРИСТИЧНА БЕСІДА — запитально-відповідна форма навчання, за якої учитель не повідомляє учням готових знань, а вміло поставленими запитаннями, іноді навідними, які не містять прямої відповіді, змушує їх самих на основі своїх знань, уявлень, спостережень, життєвого досвіду приходити до нових понять, висновків і правил. Е. б. виникла як реакція на зазубрювання в школах навчального матеріалу і спрямовувалася на розвиток мислення в учнів.

ЕВФЕМІЗМ


ЕВФЕМІЗМ (від грец. eufemismos — пом'якшений вираз) — слово чи вираз, яким замінюють у мові грубі, непристойні чи заборонені вислови.

ЕГАЛІТАРНИЙ


ЕГАЛІТАРНИЙ (від франц. egalitaire — рівний, рівноправний) — зрівняльний; такий, що свідчить про необхідність рівності у розподілі багатства, доходів, життєвих шансів.

ЕГОЇЗМ


ЕГОЇЗМ (франц. egoisme, від лат. ego — я) — 1) Морально-етичний принцип, який означає таку поведінку людини, коли вона віддає перевагу власним інтересам, нехтуючи інтересами суспільства та інших людей. Е. не «закладений» у людській природі. Як правило, він — наслідок неправильного виховання. У ході виховання прояви Е. у дітей можуть бути зведені до мінімуму. 2) Мотивація, яка спрямовує поведінку індивіда на поліпшення власного добробуту, без урахування інтересів інших; протилежна альтруїзму. Себелюбність.

ЕГОЦЕНТРИЗМ


ЕГОЦЕНТРИЗМ (від лат. ego — я і centrum — осердя, центр) — 1) Філософський і етичний принцип, за яким індивідуум, особистість вважається центром Всесвіту. В етиці цей принцип лежить в основі вчення про особистий інтерес, особисту користь і вигоду як основу моралі. 2) Негативна, хвороблива риса характеру, яка проявляється в крайньому індивідуалізмі, егоїзмі. Е. заважає людині спілкуватися з іншими людьми, швидко й легко входити в соціальну групу. Переборення Е. здійснюється шляхом виховання колективізму. 3) Терміном «Е.» швейцарський психолог Ж. Піаже позначав своєрідність психіки дитини дошкільного віку.

ЕДИПІВ КОМПЛЕКС


ЕДИПІВ КОМПЛЕКС — одне з понять психоаналізу, що відображає своєрідність відношень між батьками і дітьми, внаслідок чого нібито виникає моральна структура суспільства. Назва походить від давньогрецької легенди про царя Едипа, який випадково у сутичці вбиває одного чоловіка, не знаючи, що це його батько, та одружується на ца- риці-вдові, не знаючи про те, що вона його мати. Усвідомлення зла, що трапилось, приводить Едипа до переживання почуття вини — за Фрейдом, вихідного пункту становлення моралі в історії людства.

ЕЙФОРІЯ


ЕЙФОРІЯ (грец. добре переношу) — стан надмірної веселості, що часто не має об'єктивних передумов; підвищений настрій (відчуття радості, безтурботності). Спостерігається при токсичних ураженнях головного мозку, органічних захворюваннях центральної нервової системи.

ЕКЗАЛЬТАЦІЯ


ЕКЗАЛЬТАЦІЯ (від лат. exaltus — дуже високий) — стан збудження, надмірної радості, що може бути реакцією на сильний емоціогенний подразник (збіг щасливих обставин) або реакцією на звичайні емоціогенні подразники при схильності до Е. Нерідко Е. є негативною і потребує відповідного лікування.

ЕКЗАМЕНИ


ЕКЗАМЕНИ, іспити (від лат. examen — зважування, випробування) — одна з форм перевірки знань, умінь і навичок учнів. За своєю метою Е. бувають шкільні, які завершують певний етап навчальної роботи, і державні, які дають право на вступ до школи вищого ступеня навчання або на зайняття певної посади (чину) на державній службі. Система державних Е. вперше виникла в Китаї на межі І і ІІ ст. н. е. Тут завдання шкільної освіти полягало у підготовці учнів до складання триступеневих державних Е., які давали право займати певні посади. В Європі Е. були запроваджені в середньовічних університетах для здобуття ступеня бакалавра чи магістра. До ХІХ ст. система Е. існувала вже у всіх європейських країнах. В Україні проводять у всіх типах загальноосвітніх шкіл і вищих навчальних закладів.

ЕКЗАРХ


ЕКЗАРХ (від грец. керівник) — 1) У Стародавній Греції глава жерців при храмі. 2) У Візантійській імперії намісник імператора, правитель області. 3) У православ'ї — глава церковної округи (екзархату).




 

Інші матеріали з категорії
Ключові теги:



Схожі матеріали

  • СЛОВНИК УЧИТЕЛЯ ТА МЕТОДИСТА [КНИГА ONLINE] - Книги / Інше з педагогіки Словник містить терміни, які увійшли до активного словника вчителя протягом останнього часу, а також терміни, які інколи вживають у неправильному



Вхід на сайт
Логін
Пароль
 
Увійти через ВК або Google
ТОП матеріали
  • Книга – верный спутник образованного человека
  • Перевод денег выгоднее делать с помощью интернета
  • Что нужно чтобы быть востребованным программистом
  • Выбираем спортивные кроссовки
  • Хоумскулінг в Україні
  • Архів
    Березень 2019 (9)
    Лютий 2019 (10)
    Січень 2019 (12)
    Грудень 2018 (20)
    Листопад 2018 (24)
    Жовтень 2018 (7)

    Наші друзі








    2008-2010, 2015-∞ «Залік.Орг.Юа» .

    При використанні матеріалів порталу Zalik.org.ua гіперпосилання на ресурс обов'язкове. У відповідності з нормами ст. 8 Закону України Про авторське право (3792-12), матеріали, розміщені на даному сайті, є об'єктом авторського права. Будь-яке копіювання інформації без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО, і буде переслідуватися за законом.