Навчання
Пошук на сайті
Швидкий пошук

Або в GOOGLE:
Теги

будуть, випускників, вищих, Всі конспекти для 9 класу, ВСІ конспекти уроків для 8 класу, Вчителю початкових класів, дітей, закладів, ЗБІРНИК ЗАВДАНЬ для підсумкових контрольних робіт з історії України, зовнішнього, Конспекти уроків англійської мови 9 клас, Конспекти уроків з УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8 клас, міністерства, Міністр, навчальних, навчального, навчання, науки, незалежного, області, образования, освіти, освіту, оцінювання, проведення, рішення, роботи, розвитку, років, студентів, Також, тестування, України, Університет, Університету, управління, центру, цього, школи, якості

Показати всі теги
{links}



▸ Культурологічний словник [Книга ONLINE]

Культурологічний словник [Книга ONLINE]

ГРАФІКА


ГРАФІКА (грец. graphike, від grapho — пишу, малюю) — вид образотворчого мистецтва, що охоплює малюнок і гравюру. Термін «Г.» початково вживався лише стосовно письма та каліграфії. Нове значення отримав наприкінці ХІХ — на поч. XX ст. Тоді Г. визначилась як мистецтво, в основі якого лежать лінія, контраст чорного й білого. Крім контурної лінії, у Г. використовують штрих і пляму, що також контрастують з білою (рідше кольоровою або чорною) поверхнею паперу — основного матеріалу Г. Поєднанням тих самих засобів можуть створюватися тональні нюанси. Г. не виключає і застосування кольору. Поряд із завершеними композиціями самостійну художню цінність у Г. мають натурні начерки, ескізи творів живопису, скульптури й архітектури. За технікою Г. поділяють на рисунок і друковану Г. За призначенням розрізняють станкову, книжкову та газетно-журнальну, прикладну Г. і плакат.

ГРАФІТІ


ГРАФІТІ — написи та малюнки, виконані в давнину майстрами-будівельниками або відвідувачами на стінах архітектурних споруд, а також на різних предметах.

ГРИВНЯ


ГРИВНЯ — 1) Г. лічильна — основна одиниця т. зв. «кунної» системи грошей у Київський Русі. Поділялася на менші номінали: ногату — 1/ 20 Г., куну — 1/25 Г., пізніше — 1/50 Г.; резану — 1/50 Г.; векшу, або веверицю, — 1/100 Г. Реальна сутність кунних номіналів лишається неясною, окрім самої Г., що була, очевидно, тільки лічильною одиницею. На думку одних дослідників, це були хутра або шкурки лісових звірків. Дехто вважає їх за диргеми різних ґатунків чи частини їх. Інші твердять, що ногата і резана — це диргеми або частини їх, а куна і векша — хутра чи шкури. Беручи до уваги, що з середини ХІ ст. до XIV ст. ніякої монети в Придніпров'ї взагалі не було, припускається, що всі зазначені частини лічильної Г. були в той час хутрами або шкурками. 2) Срібний зливок грошового призначення. Відомі такі ґатунки Г. Київської Русі: шестикутні «Київські» Г. вагою близько 160 г (кінець XI — початок XIII ст.); шестикутні — дещо відмінної форми, вагою 196 г (середина XIII ст.); ромбовидні (з варіантами) і довгасті (з розплесканими язиковидними кінцями). «Чернігівські» Г. вагою близько 196 г (XII ст.); поличко-подібдні — на зразок «новгородських» Г., але вагою 155 г (середина XIII ст.). На Півдні України трапляються ще короткі «чорновидні» Г. вагою близько 196 г (мабуть, татарського походження — XIV ст.). 3) Г. золота, срібна (IX ст. і пізніше). Запозичена у Придніпров'ї чи з арабського Сходу. Вага її, ймовірно, 409,5 г. 4) Грошова одиниця Української Народної Республіки (1918-1920 рр.). 5) Національна валюта України з 2 вересня 1996 р. Поділяється на 100 копійок.

ГРІХ


ГРІХ — одна з основних християнських морально-етичних категорій, що означає порушення волі Бога, падіння Адама і Єви, які, згідно з Біблією, покуштували плід забороненого дерева пізнання добра і зла. Г. — поняття, за допомогою якого релігійна мораль оцінює дії, що суперечать Божим заповідям. Під Г. релігія також розуміє стан душі, котрий виникає під дією порушення заповідей релігійної моралі.

ГРІШ


ГРІШ (від лат. grossus denarius) — назва срібної монети, що прийшла у Західну Європу в ХІІІ-XIV ст. на зміну середньовічному денарові. Своїм більшим розміром і якістю Г. відповідав економіці того часу. У Центральній і Східній Україні першими були чеські «празькі» Г. (grossi pragenses) короля Вацлава IV (1378-1419 рр.). Тут вони були в обігу принаймні до XVI ст., відомі під назвою «Г. широкі» (grossila- ti). Пізніше Г. в українському грошовому обігу — це литовські і польські гроші XVI-XVII ст. Українська назва їх — «осмаки». «Осмак» становив 1/30 польської і української лічильної одиниці «золотого»; у московській валюті XVII ст. дорівнював 2/3 срібної копійки.

ГРОМАДА


ГРОМАДА — 1) Історично сформована територіальна спільнота мешканців одного населеного пункту для врегулювання виробничих, побутових, сімейних та інших стосунків між окремими родинами та в межах окремих родин. 2) Об'єднання людей, пов'язаних спільними інтересами, напр.: Г. сімейна, сільська, земляцька, релігійна тощо. 3) Основна територіально-адміністративна одиниця. Існують також інші Г., напр. церковні або Г. спільного користування майном. Протягом історії громада набувала різного соціального і правового змісту. У Княжу добу Г., як територіально-адміністративній одиниці, відповідала верв. Кілька громад-вервей утворювали волость. Г. характеризуються широким самоврядуванням, у їх зборах брали участь усі голови дворищ. Вони обирали голову Г. — старосту. Громадське віче мало судово-поліцейські функції. Г. несла кругову поруку за податки та за видачу злочинця. На Лівобережжі існували суто козацькі Г. на чолі з отаманом і мішані зі сільськими Г. Отаман і староста були виборними. Вони скликали Г. на збори, де вирішувалися справи місцевого управління, судівництва й спільного землекористування. Г. була власником деякої частини земель. Виділення громадської землі під обробіток і її розподіл відбувалися за рішенням зборів. В Україні з XVIII ст. громадське землеволодіння зменшується на противагу Росії, де «общинне» землеволодіння було більш укорінене і залишалося значною мірою до XX ст. Столипінська реформа сприяла переходові селян із общинного землеволодіння на приватновласницьке. В Україні цей процес відбувався значно інтенсивніше, ніж у Росії. У Галичині, зокрема в Карпатах, існували Г. з виборним начальником і самоврядуванням. На Закарпатті Г. ототожнювалась із селом, у межах якого користувалася самоврядуванням із виборним старостою.

ГРОМАДИ


ГРОМАДИ — українські культурно-просвітницькі організації 6080-х рр. XIX ст., які своє основне завдання вбачали у поширенні освіти серед простого народу.

ГРОМАДСЬКИЙ ПОБУТ


ГРОМАДСЬКИЙ ПОБУТ — одна з найважливіших галузей народної культури. Охоплює традиційні громадські структури (селянська община, братства, молодіжні громади тощо), норми соціальної регуляції (звичаєве право, взаємодопомога), норми публічного життя, ін. У повсякденному житті усі складові Г. п. перебували в тісному взаємозв'язку, ніколи не відокремлювалися. Г. п. українців сформувався протягом багатьох віків через шанобливе ставлення до традицій попередніх поколінь і усвідомлення прийняття нових звичаїв. Організований відповідно до народних потреб та інтересів, він був досить дійовою силою, за допомогою якої селяни та міщани протистояли численним незгодам, зберігали раціональні навички трудового життя, морально-естетичні цінності, форми спілкування.

ГРОМАДЯНИН


ГРОМАДЯНИН (як суб'єкт права) — у цивільному праві вживається для позначення людини як учасника правовідносин, суб'єкта цивільних прав і обов'язків. Дієздатність Г. виникає в повному обсязі з настанням повноліття.

ГРОМАДЯНСТВО


ГРОМАДЯНСТВО — правова належність особи до певної держави, у результаті чого на дану особу поширюється суверенна влада цієї держави із забезпеченням захисту прав та законних інтересів особи як всередині країни, так і за її межами. Питання Г. регулює законодавство кожної країни, а окремі з них — міжнародні договори.

ГРУПОВА СВІДОМІСТЬ


ГРУПОВА СВІДОМІСТЬ — цілісна, рівнодіюча, яка складається з діалектичної суми індивідуальних свідомостей членів певної соціальної групи. Оскільки соціальні групи утворюються насамперед для виконання певного виду діяльності, то і в Г. с. провідними виступають ідеї і уявлення, які відображають мету, завдання і цілі того чи іншого виду діяльності. Г. с. не зводиться до простої арифметичної суми поглядів окремих членів групи, вона становить нову якість як відбиток найістотніших рис колективної свідомості всієї групи. Знання Г. с. необхідні для з'ясування інтересів і потреб групи, для оптимального керування діяльністю соціальної групи.

ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло Сергійович


ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло Сергійович (1866-1934) — український історик, політичний і державний діяч. У 1894-1914 рр. очолював кафедру Східної Європи Львівського університету; з 1897 по 1913 р. — голова НТШ у Львові, створив тут історичну школу, до якої належали М. Кордуба, І. Крип'якевич, С. Томашівський; один з засновників Національно-демократичної партії (1899 р.), з якої незабаром вийшов. Організував і очолив Українське наукове товариство в Києві (1907 р.); з 1908 р. голова Товариства українських поступовців. У 1917-1918 рр. голова Центральної Ради; 29JV.1918 р. обраний Президентом УНР. Після еміграції (1919-1924 рр.), повернувшись до Києва, очолив секцію історії України Історичного відділу ВУАН; член ВУАН з 1923 р., АН СРСР з 1929 р. У 1931 р. заарештований, але незабаром звільнений, висланий до Москви; помер під час хірургічної операції. Г. створив наукову схему історії України, яка докорінно вплинула на подальший розвиток української історіографії; написав понад 2 тис. наукових праць, найвизначніші: «Історія України-Руси» в 10 т., «Історія української літератури» в 6 т.

ГУГЕНОТИ


ГУГЕНОТИ — протестанти-кальвіністи у Франції XVІ-XVШ ст.

ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ Петро Петрович


ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ Петро Петрович (12.І.1790, Городище Черкаської області — 13.Х.1865, Харків) — український поет, педагог. З 1825 р. професор, а в 1841-1849 рр. ректор Харківського університету.

ГУМАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ


ГУМАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ — зміна змісту і форм організації праці, спрямована на усунення її монотонності й одноманітності задля підвищення задоволеності працею. Факторами Г. п. виступають ступінь відповідальності, різноманітності і складності праці, співвідношення у ній виконавських та управлінських функцій, рівень творчих можливостей та технічної оснащеності, кваліфікаційне зростання, реалізація здібностей, визнання.

ГУМАНІЗМ


ГУМАНІЗМ (лат. humanus — людський, людяний) — 1) система ідей та поглядів на людину як найвищу цінність. Г. як інтелектуальна течія сформувався у західноєвропейській культурі доби Ренесансу. 2) Чуйне ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність.

ГУМАНІТАРНИЙ


ГУМАНІТАРНИЙ — який стосується суспільних наук, що вивчають людину і її культуру.

ГУМОР


ГУМОР (від лат. humor — волога, рідина) — здатність бачити, розуміти і відображати смішне, ставитися до нього доброзичливо і жартома. Людям властиві почуття Г. — тактовного сміху, здатності стати вище буденних дріб'язковостей, не надавати великого значення неістотним, другорядним явищам і подіям. Людство створило численну гумористичну літературу. Невеликі за розміром її форми дістали назву гуморесок. Г. є передумовою позитивних емоцій — веселості, радості тощо.

ГУС


ГУС (Hus) Ян (1371 — 06.VII.1415) — чеський мислитель, ідейний натхненник національно-визвольного руху в Чехії, діяч Реформації, національний герой чеського народу. Громадсько-політичну боротьбу поєднував з педагогічною діяльністю в Празькому університеті, ректором якого він був у 1402-1403 і 1409-1410 рр. У проповідях і творах значну увагу приділяв питанням виховання. Г. був реформатором чеського правопису й фактично творцем чеської літературної мови, в основу якої поклав празьке наріччя.

ГУСЛІ


ГУСЛІ — старовинний народний струнно-щипковий інструмент, на якому грали обома руками, поклавши його на коліна.

ДАЖБОГ (ДАЖДЬБОГ)


ДАЖБОГ (ДАЖДЬБОГ) — сонячний бог, якому поклонявся весь слов'янський світ, має прозору назву: даждь — «дай» і бог — близьке до «багатства», тобто Д. — податель добра, багатства; він також є богом земного достатку, що символізується врожаєм жита й пшениці.

ДАЙДЖЕСТ


ДАЙДЖЕСТ (англ. digest — короткий виклад) — 1) Тип журналу, що передруковує матеріали з інших видань у скороченому і, як правило, спрощеному вигляді. 2) Масове видання, що містить короткий адаптований виклад популярних творів художньої літератури.

ДАЛЕКИЙ


ДАЛЕКИЙ — 1) Який знаходиться або відбувається на далекій відстані; протилежне близький; який простягається на велику відстань (довгий). 2) Який має мало спільного з ким-або чим-небудь; чужий кому-або чому-небудь у поглядах, почуттях, думках (напр., далекий від науки). 3) Віддалений у роді; мало споріднений. 4) Віддалений великим проміжком часу (напр., далеке майбутнє).

ДАО


ДАО (китайськ. — букв. «шлях») — у китайській філософії першооснова усього сутнього і універсальний закон буття. Д. — це вічний шлях єдиного життя, котрий пронизує все суще, приймаючи різні форми і втілюючись у безконечності різних станів.

ДАОСИЗМ


ДАОСИЗМ (кит. «дао цзя» — школа дао) — одна з основних (поряд з конфуціанством) релігійно-філософських течій Китаю. Виник у другій половині І тис. до н. е. Після проникнення в Китай буддизму разом з ним Д. і конфуціанство склали сан цзяо («три релігії»). Згідно з традицією засновником Д. вважається Лао-цзи, але найважливішим його представником був Чжуан-цзи.

ДАР


ДАР — 1) Що-небудь віддане комусь безплатно у повну власність; подарунок. 2) Здібність, хист до чого-небудь; талант.

ДЕБЮТ


ДЕБЮТ — перший (чи пробний) виступ на сцені або в будь-якій галузі діяльності.

ДЕГУМАНІЗАЦІЯ МИСТЕЦТВА


ДЕГУМАНІЗАЦІЯ МИСТЕЦТВА (від лат. de... — скасування, і hum- anus — людський) — процес усунення із творів мистецтва «занадто людського», орієнтованого на звичайне сприйняття, що передбачає відтворення життя «у формах самого життя».

ДЕДУКЦІЯ


ДЕДУКЦІЯ (від лат. «виведення») — один з основних способів міркування (умовиводу) і методів дослідження. 1) Перехід у пізнанні від загального до часткового та одиничного; виведення часткового та одиничного із загального. 2) У логіці та методології науки — процес логічного висновку, що становить собою перехід від засновків до висновків (наслідків) на підставі застосування правил логіки.

ДЕІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ


ДЕІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ (від лат. de... і індивідуальний) — втрата самооцінки, небажання її здійснювати, розчинення у масі.

ДЕКЛАРАЦІЯ


ДЕКЛАРАЦІЯ (лат. declaration, від declam — заявляю, сповіщаю) — 1) Офіційне проголошення державою, партією, міжнародними, міждержавними організаціями основних принципів, а також документ, у якому їх викладено. Наприклад, «Загальна Д. прав людини», прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., перший міжнародний документ, що закріплює перелік основних прав і свобод.; Д. про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою 16 липня 1990 р. 2) Заява платника податку про характер і розмір доходів. 3) Заява вантажоперевізника до митниці про кількість товару, його вагу, ціну, сорт для визначення мита. 4) Документ, що додається до грошових і цінних паперів, які пошта надсилає за межі країни.

ДЕКОРАТИВНЕ МИСТЕЦТВО


ДЕКОРАТИВНЕ МИСТЕЦТВО (див. декоративний) — галузь пластичних мистецтв, твори якої, поряд з архітектурою, надають матеріальному середовищу проживання людини художніх, естетичних якостей. Д. м. поділяється на безпосередньо пов'язане з архітектурою монументально-декоративне мистецтво (створення архітектурного 94 декору, розписів, рельєфів, статуй, вітражів, мозаїк, що прикрашають фасади та інтер'єри, а також паркової скульптури); декоративно-ужиткове мистецтво (створення художніх виробів, призначених переважно для побуту) й оформлювальне мистецтво (художнє оформлення святкувань, експозицій виставок та музеїв, вітрин і т. ін.).

ДЕКОРАТИВНИЙ


ДЕКОРАТИВНИЙ (від лат. decoro — прикрашаю) — те, що прикрашає або слугує для прикраси, оздоблення; мальовничий, зовнішньо ефектний.

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО


ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО — галузь художньої творчості, спрямована на естетично-художнє формування середовища людини, створення мистецьких виробів для побуту. Твори Д.-у. м. є надбанням матеріальної культури тієї епохи, за якої вони були створені. Вони тісно пов'язані з національними й етнічними особливостями, народними звичаями і традиціями. Їх розрізняють за призначенням (начиння, меблі, тканини тощо), за технікою виконання (різьба художня, розпис декоративний, вишивка, вибійка, литво художнє, карбування, інтарсія). Елементи декору є складовою цих творів. Поряд із виготовленням виробів народної творчості у 2-й пол. ХІХ ст. виробництво творів Д.-у. м. переходить на промислову основу. Осередки Д.-у. м. в Україні склалися історично (Бубнівка, Дибинці, Дігтярі, Ічня, Клембівка, Косів, Кролевець, Опішня, Петриківка, Решетилівка, Яворів та ін.). У 20-х роках ХХ ст. в Україні розвиваються народні художні промисли.

ДЕКОРАТОР


ДЕКОРАТОР (франц. Decorateur, від лат. decoro — прикрашаю) - Театральний художник, який малює і виготовляє декорації. Спеціаліст з оформлення, оздоблення будівель, приміщень.

ДЕЛІКАТНІСТЬ


ДЕЛІКАТНІСТЬ (від лат. delicatus — ввічливий) — морально-психологічна риса особистості, яка виявляється в її тонкому розумінні внутрішнього світу і психіки інших людей. Д. не природжена якість, вона формується в процесі цілеспрямованого виховання. Д. є свідченням високої внутрішньої культури людини, її вміння поводитися серед людей; пов'язана з такими поняттями, як тактовність, повага до людської гідності тощо. Д. виховується з раннього дитинства. Велику роль відіграє приклад Д. батьків, учителів, дорослих.

ДЕМАГОГ


ДЕМАГОГ — спочатку так називали голову так званої демократичної партії в деяких рабовласницьких державах Стародавньої Греції (Афінах тощо). Пізніше слово Д. почало означати політикана, що робить собі популярність шляхом надмірних обіцянок.

ДЕМАГОГІЯ


ДЕМАГОГІЯ — вид мовлення, яке розраховане на обман слухачів; брехливі обіцянки, навмисне, свідоме перекручення фактів. У пропаганді Д. часто використовується для завоювання довір'я людей, що некритично мислять.

ДЕМІУРГ


ДЕМІУРГ — вища урядова особа в деяких державах Стародавньої Греції (наприклад, в Ахейському Союзі). Алегорично — творець.

ДЕМОКРАТІЯ


ДЕМОКРАТІЯ (грец. народовладдя) — форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державними справами. У широкому розумінні — форма керівництва будь-яким колективом, яка забезпечує активну участь його членів у здійсненні всіх заходів.

ДЕМОНОЛОГІЯ


ДЕМОНОЛОГІЯ — релігійне вчення про демонів. Походить від первісної віри в злих духів. Д. невідривна від релігійної моралі, в якій диявол — джерело і носій гріха.

ДЕМПІНГ


ДЕМПІНГ (англ. dumping, букв. — скидання, від dump — скидати) — 1) Продаж товарів на зовнішніх ринках за викидними цінами, які значно нижчі, ніж витрати виробництва. 2) Д. валютний — знецінення валюти даної країни щодо валюти країни-імпортера.

ДЕОНТОЛОГІЯ


ДЕОНТОЛОГІЯ (від грец. deon — належне і ...логія) — розділ етичної теорії, що розглядає питання, пов'язані з поняттям обов'язку, повинності, всі форми моральних вимог та їхнє співвідношення.

ДЕПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ


ДЕПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ (від лат. de... — скасування і persona — особа) — втрата відчуття особистої автентичності, визначеності.

ДЕПОЗИТ


ДЕПОЗИТ (від лат. depositum — річ, віддана на схов) — гроші або цінні папери, що їх вносять до кредитних установ (банків, ощадних кас) для зберігання; Д. називають також вклади в банках і ощадних касах.

ДЕПОЗИТАРІЙ


ДЕПОЗИТАРІЙ (від лат. depositum — річ, віддана на схов) — у міжнародному праві держава чи міжнародна організація, що бере на себе зобов'язання зберігати текст якогось міжнародного договору, документи про його ратифікацію, про приєднання до договору інших держав тощо.

ДЕПРЕСІЯ


ДЕПРЕСІЯ (лат. depressio — пригнічення, придушення) — відчуття пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил. Виникає внаслідок деяких психічних і загальних захворювань або як реакція на важкі життєві ситуації (смерть рідних, втрата життєвої перспективи, розчарування в чомусь чи в комусь). У хворих на Д. спостерігається загальмованість рухів, мови, зниження активності, ініціативи, порушення сну, апетиту. У дітей у стані Д. з'являються тяжкі немотивовані страхи. Д. у них часто супроводжує інфекційні хвороби (кір, жовтуху тощо). Особливо важкий перебіг Д. спостерігається у підлітковому і юнацькому віці. Запобігання Д. полягає в боротьбі з інфекціями, у створенні умов для правильного фізичного і психічного розвитку людини.

ДЕПУТАТ


ДЕПУТАТ (від лат. deputatus — визначений) — 1) виборний представник населення в постійно діючих органах влади; 2) особа, повноважена колективом (групою) для виконання якогось доручення.

ДЕРЖАВНА ПОЗИКА


ДЕРЖАВНА ПОЗИКА як форма державного кредиту характеризується тим, що тимчасово вільні грошові кошти населення, підприємств, установ і організацій залучаються до фінансування суспільних потреб шляхом випуску і реалізації облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ


ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ— це здійснення державою комплексу заходів щодо впорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері (Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», ст. 1).

ДЕРЖАВНИЙ ВНУТРІШНІЙ БОРГ УКРАЇНИ


ДЕРЖАВНИЙ ВНУТРІШНІЙ БОРГ УКРАЇНИ — це строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі (Закон України «Про державний внутрішній борг України» від 16 вересня 1992 р., ст. 1).

ДЕТЕРМІНІЗМ КУЛЬТУРНИЙ


ДЕТЕРМІНІЗМ КУЛЬТУРНИЙ (від лат. determinore — визначити) — концепція, за якою культура розглядається як відносно автономне утворення, незалежне від інших сфер суспільного життя, що відіграє вирішальну роль у суспільному розвитку.

ДЕФЕКТОЛОГІЯ


ДЕФЕКТОЛОГІЯ (від лат. defectus — вада і ...логія) — наука про розвиток, навчання і виховання дітей з різними фізичними й психологічними вадами (глухота, сліпота, розумова відсталість тощо).

ДЕФІЦИТ


ДЕФІЦИТ (від лат. deficit — не вистачає) — 1) Перевищення видатків над доходами, пасиву балансу — над його активом. 2) Нестача матеріальних цінностей порівняно з потребою в них.

ДЕФІЦИТ СПІЛКУВАННЯ


ДЕФІЦИТ СПІЛКУВАННЯ — недостатність або цілковита втрата контактів людини з навколишнім середовищем, з іншими людьми. Причини Д. с. різні — тяжкі хвороби; замкнутість, відлюдність, некомунікабельність самої людини, брак у неї потреби і смаку до спілкування з іншими. Д. с. негативно впливає на духовний світ людини, позбавляє її радості спілкування з іншими людьми, обмежує, звужує її пізнавальні інтереси і соціальні потреби.

ДЗЕНСЬКЕ МИСЛЕННЯ


ДЗЕНСЬКЕ МИСЛЕННЯ — інтуїтивне проникнення в природу речей, що руйнує традиційний раціоналізм мислення з його бінарними опозиціями; основою практики дзену є коан, побудований на принципі абсурдності запитання і відповіді.

ДИВІДЕНД


ДИВІДЕНД (від лат. dividentum — той, що треба розділити) — частина прибутку акціонерних товариств, яку щороку розподіляють між акціонерами за акціями.

ДИДАКТИКА


ДИДАКТИКА (від грец. didaktikos — повчальний) — частина педагогіки, яка розробляє теорію освіти й навчання, виховання в процесі навчання.

ДИДАСКАЛ


ДИДАСКАЛ — вчитель у Стародавній Греції та Візантії. Так само називали часто вчителів в українських братських школах XV!- XVIII ст.

ДИЗ'ЮНКЦІЯ


ДИЗ'ЮНКЦІЯ (від лат. disjunqo — роз'єдную, розрізняю) — що полягає в поєднанні двох або більше висловлювань за допомогою логічного сполучника «або» в нове, складне судження (пор. кон'юнкція).

ДИНАМІЧНА ПСИХОЛОГІЯ


ДИНАМІЧНА ПСИХОЛОГІЯ — узагальнена назва психологічних концепцій, представники яких розглядають психіку як цілісний внутрішній процес. Термін Д. п. вперше вжив американський психолог Р. Вудвортс у 1918 р. для позначення нового напряму, який підкреслював те, що психічні феномени мають характер процесу, а не стану. Представники Д. п. розглядали реакції організму на зовнішній подразник як складний процес, зумовлений внутрішньою активністю організму, його потребами, які забезпечують вибіркову чутливість організму до стимулів оточення. Термін Д. п. став використовуватися пізніше в ширшому розумінні для позначення різних напрямів, що розглядають переважно динамічний аспект психіки — побуджений, мотиви, інтереси, захоплення, внутрішньо-особистісні конфлікти і т. п. Теорія Д. п. торкається питання про рушійні сили людської поведінки, про «духовну енергію», тлумачить їх як результат дії несвідомих психічних сил. До Д. п. в широкому її розумінні належать психоаналіз 3. Фрейда та інші відгалуження глибинної психології (Юнг, Адлер, К. Лоренц), а також гормічна психологія (У. Мак-Дугалл). У вужчому розумінні Д. п. може розглядатися як одна з теорій динамічного психічного поля (К. Левін). Д. п. включає в себе також зарубіжні концепції особистості як саморегульованої системи, що діє поза конкретними соціально-психологічними умовами (Г. Олпорт, Т. Мерфі, А. Маслоу).

ДИСГАРМОНІЯ ОСОБИСТОСТІ


ДИСГАРМОНІЯ ОСОБИСТОСТІ — часткове або цілковите порушення принципу гармонійності у розвитку особистості. Часткова Д. о. спостерігається часто: наприклад, в період швидкої технізації, інтелектуалізації людини і виниклого на цій основі дефіциту емоційності. Повна Д. о. може наставати внаслідок нервових і психічних захворювань. Запобігання часткової Д. о. відбувається під час правильного виховання, гармонійного і всебічного розвитку особистості.

ДИСЕРТАЦІЯ


ДИСЕРТАЦІЯ (лат. dissertatio — розвідка, дослідження, від disser- to — досліджую) — наукова праця, яку підготовлено для прилюдного захисту на здобуття вченого ступеня.

ДИСКОМФОРТ


ДИСКОМФОРТ (від лат. dis... — префікс, що тут означає брак чогось, і англ. eomfort — сукупність побутових зручностей, затишок; почуття задоволення від них) — незручний, неприємний психологічний стан людини, що викликає стійкі негативні емоції. Д. породжується різними причинами: втомленістю, хворобами, невдачами, неблагополучними відносинами з людьми, незадоволенням важливих потреб тощо.

ДИСКРЕТНІСТЬ


ДИСКРЕТНІСТЬ (від лат. discretus — роздільний, перервний) — перервність розвитку.

ДИСКРИМІНАЦІЯ


ДИСКРИМІНАЦІЯ (лат. розрізнення) — невиправдано негативна поведінка стосовно групи або окремого її члена.

ДИСКУРСИВНИЙ


ДИСКУРСИВНИЙ — процес пізнання, що полягає в русі мислення від одного поняття до іншого, з'єднує одне судження з іншим, будує умовивід. Д., наприклад, є будь-яке поняття, оскільки воно утворюється завдяки пов'язуванню різних, вже відомих ознак.

ДИСПОЗИЦІЯ


ДИСПОЗИЦІЯ (від лат. dispositio — розташовую, розміщую) — у психології наперед визначений план поведінки, спосіб дій людини. Д. може бути природжена або набута. Д. часто є діяльністю у її потенційній формі (у вигляді здатності, нахилу, установки). Знаючи Д., можна докладніше пояснити причини поведінки людини. Окремим видом Д. є звичка.

ДИСЦИПЛІНА ФІНАНСОВА (платіжна)


ДИСЦИПЛІНА ФІНАНСОВА (платіжна) — дотримання встановлених термінів перерахування платежів за поставлену (відвантажену) продукцію, виконані роботи чи надані послуги, а також своєчасна і повна сплата податків до бюджету та відрахувань до позабюджетних фондів, виконання кредитних зобов'язань перед банками. Різновид Д. ф. (п.) є касова дисципліна.

ДИСЦИПЛІНАРНИЙ


ДИСЦИПЛІНАРНИЙ — той, що стосується дисципліни; д. проступок — проступок, стягнення за який накладається в порядку службової підлеглості; д. статут — офіційне положення, що визначає основи 100 військової дисципліни; д. батальйон — особлива військова частина, в якій відбувають покарання засуджені військовослужбовці.

ДИТИНЕЦЬ


ДИТИНЕЦЬ — укріплена центральна частина.

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ


ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ПОРІГ (від лат. differens — різниця) — мінімальна різниця між стимулами, котра може бути сприйнята.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ


ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ (франц. differenciation, від лат. differentia — різниця, відмінність) — поділ, розчленування цілого на якісно відмінні частини.

ДИФУЗІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ


ДИФУЗІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ (лат. diffusio — поширення і identicus — однаковий) — статус Я-ідентичності, за якого молода особа може переживати або не переживати кризу ідентичності, пов'язану з вибором кар'єри або ідеологічних переконань, але не здійснює такого вибору, не виражає готовності його здійснити.

ДИФУЗНА ГРУПА


ДИФУЗНА ГРУПА — група, в якій переважають безпосередні взаємини між індивідами, зведено до мінімуму значення спільної предметної діяльності. Д. г. характеризується низьким рівнем згуртованості, легко піддається руйнуванню, здатна в будь-який момент розпастися.

ДИХОТОМІЧНІСТЬ СВІТУ


ДИХОТОМІЧНІСТЬ СВІТУ — концепція поділу світу на дві частини, сакральну і профанну.

ДІАЛЕКТИКА


ДІАЛЕКТИКА (грец. — мистецтво вести бесіду) — 1) В давньогрецькій філософії розроблений Сократом метод руху пізнання до істини через суперечності в мисленні. 2) Розвиток у всій його складності, багатоманітності форм і і суперечливості.

ДІАЛОГ


ДІАЛОГ (від грец. dialogos — поперемінний обмін репліками) — 1) Розмова між двома або кількома особами. 2) Літературно-художній жанр, твір у формі розмови.

ДІАЛОГ КУЛЬТУР


ДІАЛОГ КУЛЬТУР — обмін культурними ідеями, цінностями, що відбувається між двома культурами. Проблема Д. к. формулюється залежно від того, який зміст вкладається у поняття «культура». Д. к. є не просто порівнянням або взаємодією культур: він сприяє логічному породженню нових смислових значень культури. Повною мірою Д. к. реалізується у ХХ ст., коли вперше стикується множинність різних культур як рівноправних суб'єктів, коли культура постає в центрі людського буття, розкриваючи свій граничний кризовий і трагедійний характер, коли відчувається необхідність знаходження логіки обґрунтування культури як загального феномена.

ДІАХРОНІЧНИЙ ПІДХІД


ДІАХРОНІЧНИЙ ПІДХІД (від грец. dia — наскрізь і chronos — час) — порівняння матеріалів культур, народів, націй, які існували на одній і тій самій території у різні історичні періоди; як правило, проводиться в історичній послідовності цих періодів.

ДІЯ


ДІЯ — основний елемент у структурі діяльності. Суб'єкта спонукає до дії певний мотив (або сукупність мотивів). Кожна Д. спрямована на досягнення певної мети суб'єкта. Предмет Д. може бути не лише матеріальним, а й ідеальним, зокрема, у пізнавальних діях, які спрямовані на збагачення знань суб'єкта, або в комунікативних діях, орієнтованих на передачу інформації іншому суб'єктові. Істотну роль у детермінації будь-якої Д. відіграє розбіжність між метою суб'єкта щодо предмета Д. та існуючим у цього суб'єкта образом наявного стану вказаного предмета. Успішною Д. досягають результату (продукту), передбаченого її метою; водночас, крім прямого продукту, можуть бути одержані й побічні продукти Д. Залежно від зовнішніх і внутрішніх умов діяльності мети Д. досягають за допомогою відповідної операції (або системи операцій). У способах Д., крім виконавчих операцій, що безпосередньо реалізують перетворення предмета Д., виділяють також операції, які забезпечують орієнтування в ситуації, планування потрібного перетворення і контроль за досягненням мети.

ДІЯЛЬНІСТЬ


ДІЯЛЬНІСТЬ — одна з основних категорій психологічної науки. Специфічно людська, регульована свідомістю активність, зумовлена потребами і спрямована на пізнання і перетворення зовнішнього світу та людини. Предметом психології є саме цілісна Д. суб'єкта у різних формах та видах, у її філогенетичному, історичному та онтогенетичному розвитку. Основною, генетичне вихідною є зовнішня, предметна Д., яка породжує усі види внутрішньої психічної Д. Д. включає дії та операції як складові одиниці, що співвідносяться з потребами, мотивами, цілями. Головними процесами Д. виступають інтеріоризація її зовнішньої форми та екстеріоризація внутрішньої; перша веде до створення образу дійсності, друга — до опредмечення образу. Саме предметність є конституціональною характеристикою Д.: спочатку Д. визначається предметом, а потім вона опосередковується та регулюється його образом як суб'єктивним продуктом (О. М. Леонтьєв, В. В. Давидов). Загальну психологічну структуру Д. характеризують також, крім названих вище складових цілей, засоби Д. Розглядаючи Д. як систему, можна виділити в ній суб'єкт Д., процес Д., предмет Д., умови Д., продукт Д. Прийнято виділяти три основні види людської Д.: гру, навчання та працю. Кожен з цих видів визначається своїми мотивами, цілями та засобами. У грі дитину приваблює сам її процес, домінуюче значення має саме «виконання» певних ігрових ролей. Головна мета навчання — засвоєння знань, навичок та вмінь, підготовка до трудової Д. Праця пов'язана з свідомою Д. людини, спрямованою на створення матеріальних та духовних цінностей. У всіх цих видах Д. важливу роль відіграє спілкування (В. І. Войтко, Г. С. Костюк, А. В. Петровський). Методи психологічного аналізу Д. спрямовані на з'ясування її конкретно-історичної природи, структури, предметного змісту та співвідношення її різних форм, їх взаємозв'язків.

ДІЯЛЬНІСТЬ ЕСТЕТИЧНА


ДІЯЛЬНІСТЬ ЕСТЕТИЧНА — специфічний вид практично-духовної (створення творів мистецтва, фольклор, дизайн і т. ін.) і духовної (естетичне споглядання, сприйняття, судження і т. ін.) діяльності.

Спільним започаткуванням усіх різновидів Д. е. є «творчість за законами краси», завдяки якій людина вступає в естетичні відносини з дійсністю, змінюючи свої здібності і свій духовний світ.




 

Інші матеріали з категорії
Ключові теги:



Схожі матеріали

  • СЛОВНИК УЧИТЕЛЯ ТА МЕТОДИСТА [КНИГА ONLINE] - Книги / Інше з педагогіки Словник містить терміни, які увійшли до активного словника вчителя протягом останнього часу, а також терміни, які інколи вживають у неправильному



Вхід на сайт
Логін
Пароль
 
Увійти через ВК або Google
ТОП матеріали
  • Книга – верный спутник образованного человека
  • Перевод денег выгоднее делать с помощью интернета
  • Что нужно чтобы быть востребованным программистом
  • Выбираем спортивные кроссовки
  • Хоумскулінг в Україні
  • Архів
    Березень 2019 (9)
    Лютий 2019 (10)
    Січень 2019 (12)
    Грудень 2018 (20)
    Листопад 2018 (24)
    Жовтень 2018 (7)

    Наші друзі








    2008-2010, 2015-∞ «Залік.Орг.Юа» .

    При використанні матеріалів порталу Zalik.org.ua гіперпосилання на ресурс обов'язкове. У відповідності з нормами ст. 8 Закону України Про авторське право (3792-12), матеріали, розміщені на даному сайті, є об'єктом авторського права. Будь-яке копіювання інформації без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО, і буде переслідуватися за законом.