Навчання
Пошук на сайті
Швидкий пошук

Або в GOOGLE:
Теги

імені, будуть, випускників, вищих, Всі конспекти для 9 класу, ВСІ конспекти уроків для 8 класу, Вчителю початкових класів, дітей, закладів, ЗБІРНИК ЗАВДАНЬ для підсумкових контрольних робіт з історії України, зовнішнього, Конспекти уроків англійської мови 9 клас, Конспекти уроків з УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8 клас, міністерства, Міністр, навчальних, навчального, навчання, науки, незалежного, області, образования, освіти, освіту, оцінювання, проведення, рішення, розвитку, років, студентів, Також, тестування, України, української, Університет, Університету, управління, центру, школи, якості

Показати всі теги
{links}



▸ Культурологічний словник [Книга ONLINE]

Культурологічний словник [Книга ONLINE]

ВІЛЛА


ВІЛЛА (лат. villa — сільський будинок, маєток) — заміський будинок із садом чи парком.

ВІЛЛЕНДОРФСЬКА ВЕНЕРА


ВІЛЛЕНДОРФСЬКА ВЕНЕРА — статуетка жінки, створена первісними скульпторами. Назва умовна, походить від першої знахідки в м. Віллендорф (Австрія).

ВІНЬЄТКА


ВІНЬЄТКА (франц. vignette, від vigne — виноград) — графічна прикраса в книжках, журналах та ін. друкованих виданнях.

ВІРА РЕЛІГІЙНА


ВІРА РЕЛІГІЙНА — невід'ємна ознака релігійної свідомості, особливістю якої є бездоказове вираження істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил, властивостей і відносин. В. р. знайшла виразну характеристику в словах Тертулліана: «Вірую, тому що абсурдно». Це означає, що в догмати релігії можна лише вірити, бо для розуму вони звучать абсурдно, оскільки людина, внаслідок своєї обмеженості, не може осягнути їх суть. В. р. оголошується невід'ємною цінністю людської свідомості, дарованою Богом благодаттю, тобто чимось таким, що має надприродну сутність.

ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ І СОФІЇ СВЯТО


ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ І СОФІЇ СВЯТО — день пам'яті чотирьох римлянок, замучених нібито римським імператором Адріаном у ІІ ст. за те, що вони прийняли християнство і відмовилися на суді зректися від своєї нової віри «без всякої боязні». Дочки Софії, які одержали свої імена у відповідності з трьома християнськими чеснотами, зазнали страшних знущань, але вони були готові спокійно відійти у потойбічний світ. Поховавши дочок, Софія на третій день померла. Церква зарахувала всіх до лику святих. Свято на їх честь відзначається 30 вересня за новим стилем.

ВІТАЛІЗМ


ВІТАЛІЗМ (від лат. vitalis — життєвий) — ідеалістична течія в біології, що пояснює біологічні процеси дією нематеріальної «життєвої сили» (vis vitalis), яка нібито спрямовує й регулює всі процеси в організмах. В. відриває життєві процеси від матеріальних фізико-хімічних та біохімічних закономірностей, розмежовує біологічні явища і явища неорганічної природи, відкидаючи можливість самовільного виникнення живої речовини з неживої. В. бере початок від анімізму. Елементи В. наявні у філософських системах Платона (вчення про безсмертну душу — психею) і Аристотеля (вчення про ентелехію, тобто досягнення мети, що його здійснює нематеріальне дійове начало, яке нібито визначає розвиток матерії). За доби Відродження В. поступився місцем механістичному розумінню явищ природи. В кінці ХІХ — на початку ХХ ст. у зв'язку із соціально-економічними особливостями розвитку суспільства В. відроджується у формі неовіталізму, основні положення якого базуються на тлумаченні органічної доцільності, цілісності біологічних систем та причин їхнього розвитку. Прояв різних модифікацій В., характерною рисою яких є визнання нематеріальної специфіки життєдіяльності організму, має місце і в сучасної біології. Розвиток сучасного природознавства підтверджує це положення: успіхи біології, фізики, хімії та ін. наук дали можливість людському пізнанню проникнути в сутність живого значно глибше, ніж це було раніше, і переконливо показали якісні відмінності біологічних процесів.

ВІТЕР


ВІТЕР — символ духу, дихання Всесвіту; невловимості, неусвідомленості; швидкості; якоїсь звістки (як правило, однієї); шкоди, руйнації і водночас оновлення. В. — конкретне вираження однієї з основних стихій світобудови повітря (інші — Земля, Вода, Вогонь). У багатьох міфологіях йому приписують величезну міць руйнівного характеру. У давніх греків богом вважався Еол, що мешкав на острові Еолія у печері, де він стримував вітри. Починаючи з Гомера, образ Еола набирає поетичного характеру, що знаходить відображення в європейській літературі: сам Еол стає символом Вітру. Особливе значення мають вітри Борей та Зефір (у римській міфології — Аквілон та Фавоній), які часто вживаються у поетичній мові. У давньоіндійській міфології бог вітру Ваю — життєве дихання — виник із дихання Пуруши — першо-людин, з якої утворено елементи космосу та вселенської душі. У Старому Заповіті дихання Яхве пов'язано з безперервним створенням світу. Божественний подих надає людині незвичайних якостей — надзвичайної сили, яснобачення, дару пророцтва. В українському фольклорі і в поезії широко використовується народна символіка, пов'язана з вітром.

ВІТРАЖ


ВІТРАЖ (франц. vitrage, від лат. vitrum — скло) — твір монументального мистецтва, орнаментальна або сюжетна декоративна композиція зі скла та ін. матеріалів, що пропускають світло. Доповнюється розписом, гравіруванням, витравлюванням. Використовується в архітектурі для освітлення приміщень і декорування віконних і дверних прорізів культових, громадських, рідше житлових споруд. У будівельній практиці — також часткове або суцільне засклення фасаду.

ВІЧНИЙ ВОГОНЬ


ВІЧНИЙ ВОГОНЬ — символ пошани; довір'я, багатства; очищення та вшанування пам'яті загиблих воїнів; безсмертя, пам'яті, вдячності. В уяві первісних людей — це стихія, що світить і гріє, підтримує життя, відганяє хижаків, усе нищить і спопеляє. Вогонь став Богом, і йому почали поклонятися і обожнювати в різних країнах, зокрема у слов'янських. В. в. вважався вічно живою, вічно голодною і очищувальною силою. За народними повір'ями, це багатство не можна було віддавати з дому, щоб не зубожіти.

У IX-X ст. у слов'ян існував звичай спалювання померлих. В. в. очищав грішних покійників і переносив їх у рай невразливими для злих сил. Серед українців побутувало повір'я, що Святий Огонь Бог дав Іллі-пророку, а він передав його людям. У XX ст. вічний вогонь біля величних монументів загиблим воїнам символізує вдячну пам'ять нащадків.

ВЛАСТИВІСТЬ


ВЛАСТИВІСТЬ — філософська категорія, яка виражає один із моментів виявлення сутності речі у відношеннях з іншими речами; те, що характеризує її подібність до інших предметів або відмінність від них. Кожна окрема річ має багато В., єдність яких виражає її кількість. Коли предмет втрачає якусь якість, він втрачає також і відповідні В., які опосередковано виражали його сутність у системі відношень. У В. предмета відображається внутрішня сутність не тільки предмета, а й системи зв'язків і відношень, в якій цей предмет функціонує. В. бувають найзагальніші, специфічні, головні й неголовні, істотні й неістотні, необхідні й випадкові, зовнішні і внутрішні тощо.

ВОГОНЬ


ВОГОНЬ — символ духовної енергії; перетворення і переродження; руйнівної і водночас народжуючої сили; кохання, плодючості; багатства, щастя, сімейного добробуту; сонця; зв'язку з небесним світом; роду; сили; очищення від зла; бога; потойбічного світу. Одним з найпоширеніших у світовій символіці є образ вогню. У Стародавньому Єгипті він пов'язувався із життям та здоров'ям. У багатьох міфологіях — з Сонцем, блискавицею, золотом. Ще в інших — із ідеєю очищення, знищення сил зла. У світоглядних концепціях католицизму В. вважався засобом очищення грішних душ (у чистилищі) на їх шляху до раю. В Україні магічну, очищувальну силу мав купальський В. Праукраїнці вважали вогонь первісною матерією чоловічої статі, що, поєднавшись із Даною, утворила Землю та всі речі на ній. У фольклорі зустрічаються легенди про здатність вогнищ літати, говорити по-людському тощо. В., добутий тертям однієї деревини об іншу, називали «живий», «цар-вогонь», «лікувальний», «святий», «Божий». Він вважався особливо лікувальним, оберегом; символізував очищення від скверни, зла.

ВОДА


ВОДА — символ першоматерії, плодючості; початку і кінця всього сущого на Землі; Праматері Світу; інтуїтивної мудрості; у християнстві — символ очищення від гріхів (в обряді хрещення); смерті і поховання; життя і воскресіння із мертвих; чистоти і здоров'я; чесності й правдивості; кохання; сили; дівчини та жінки. Символіка В. надзвичайно багата і глибока. В Індії В. вважалася охоронницею життя, яке циркулює в природі у формі дощу, соку рослин, молока і крові. Води вважалися безмежними і безсмертними, першопочатком і вінцем земного життя. Народи Месопотамії ототожнювали В. із безмежною інтуїтивною Мудрістю (пор. сучасну українську фразу «глибока думка», у якій перше слово асоціюється теж із водою). У стародавній Греції, Русі-Україні В. вважалася посередником між життям та смертю, потоком творення і водночас знищення. Слов'яни-язичники мали подібні уявлення про воду. Про це свідчать прадавні закляття та колядки. Як плодюча та родюча стихія, В. обожнювалася. Воду вважали святою, очищувальною силою, здатною принести щастя. Дуже поширеними в стародавньому світі були обряди обмивання — «очищення водою», окроплення, обливання.

ВОДА СВЯТА (жива)


ВОДА СВЯТА (жива) — символ зовнішнього та внутрішнього очищення; здоров'я, богатирської сили; оберегу від нечисті; воскресіння, духовного відродження. Із сивої давнини вода глибоко шанувалася всіма народами світу. Особливо цілющою вважалася свята (свячена) В. — святовечірня, йорданська, стрітенська. Освячена в церкві, вона широко використовувалася у побуті: її давали пити породіллі, нею кропили дітей, хворих, оселю, криниці тощо. С. В. була символом очищення тіла і душі. Християнство зберегло символічне значення В. при таїнстві хрещення, водосвятті та ін. Віра в живу В. характерна для всіх індоєвропейських народів. Це «неймовірно сильна, животворна» В., що з'являється в образі весняного дощу. Вірили: вона є у тридев'ятому царстві, приносять її ворони, соколи, орли. 72

ВОДЕВІЛЬ


ВОДЕВІЛЬ (франц. vaudeville) — 1) Вулична міська пісенька у Франції XV! ст., у якій висміювали феодалів. 2) Вид легкої комедії з куплетами, піснями й танцями. 3) Фінал театральної вистави, в якому всі дійові особи виконують куплети.

ВОЛЯ


ВОЛЯ — здатність людини мобілізовувати і цілеспрямовувати свої психічні та фізичні сили на розв'язання завдань, що постають перед її діяльністю і вимагають свідомого подолання суб'єктивних і об'єктивних труднощів та перешкод; одна із сутнісних сил людини. Формується насамперед як здатність переборювати свої особисті суб'єктивні жадання і підпорядковувати свою діяльність суспільно заданим, контрольованим розумом цілям. У цьому значенні В. забезпечує владу людини над собою, над своїми чуттєвими потягами. Властивості вольової людини — цілеспрямованість, витримка, наполегливість, рішучість, сміливість тощо. Відсутність В. перетворює людину на примхливого раба власних потягів і жадань, на свавільного егоїстичного індивіда. Через В. розв'язуються суперечності між людиною як суб'єктом діяльності, що має індивідуальні часоплинні інтереси, потреби і здатності, і суспільно заданими формами діяльності, які для своєї реалізації вимагають подолання суб'єктивної сваволі, оволодіння суспільно-усталеним, об'єктивно-необхідним. Високий моральний розвиток особистості — найважливіша й необхідна умова виховання В. і основний шлях її виховання.

ВСЕБІЧНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ


ВСЕБІЧНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ — гуманістичний ідеал виховання. Як відносно цілісна система поглядів склався в епоху Відродження в руслі культурного руху гуманізму. Ідея В. р. о. дістала різні інтерпретації в пізніших філософських і педагогічних системах залежно від особливостей історико-культурної ситуації. Уявлення про всебічно розвинутого індивіда неоднозначні. В побутовій свідомості це талановита людина, здатна до різних видів діяльності, яка відрізняється від тих, хто проявляє свої здібності лише в одній галузі. В. р. о. не можна розглядати як професійний принцип організації навчання і виховання, як сукупність правил, що регулюють діяльність і спілкування. Більш коректним є осмислення В. р. о. як процесу саморозвитку індивіда, який оволодіває головною справою життя і використовує весь спектр можливостей прилучення до загальнолюдської культури.

ВУДВОРТС


ВУДВОРТС (WOODWORTH) Роберт (17.VIII. 1869, поблизу Бостона — 4.VII.1962, Нью-Йорк) — американський психолог, один із засновників функціональної психології в США. На початку ХХ ст. одним з перших дослідив, що мислення не зводиться до асоціацій чуттєвих образів. Висунув концепцію динамічної психології, розробив учення про мотивацію.

ВУНДЕРКІНД


ВУНДЕРКІНД (нім. Wunderkind, букв — чудо-дитина) — дитина, яка має виняткові здібності, талант, обдарованість у науці, мистецтві, спорті, конструюванні тощо. Термін В. вживається в іронічному значенні, коли батьки дитини, довколишні чи сама дитина заявляють про якусь винятковість, а реально її немає, претендують на талант, якого насправді в дитини немає. Такі діти часто виявляють негативні риси: заздрість, підвищену образливість, хворобливе самолюбство, вередливість тощо.

ВУНДТ


ВУНДТ (Wundt) Вільгельм (16.VIII.1832, Неккарау, Баден — 31.VIII.1920, Гросботен, поблизу Лейпцига) — німецький психолог, фізіолог, філософ, мовознавець. Один з основоположників фізіологічної психології та експериментальної психології. В 1879 р. заснував у Лейпцигу першу у світі лабораторію експериментальної психології (перетворену пізніше на інститут).

ВЧЕНА РАДА


ВЧЕНА РАДА — орган, що розглядає основні напрями науково-дослідної та навчальної роботи вищого навчального закладу, науково-дослідної установи чи науково-виробничого об'єднання. Розрізняють спеціалізовані ради по захисту дисертацій і присудженню вчених ступенів та ради ВНЗ, науково-дослідної установи.

ГАЛЕРЕЯ


ГАЛЕРЕЯ (від італ. galleria) — критий простір, довжина якого значно більша за ширину; може бути відкрита чи закрита, засклена.

ГАЛЮЦИНАЦІЯ


ГАЛЮЦИНАЦІЯ (від лат. hallucinatio — марення, видіння) — мнимі сприймання, що виникають без реального об'єкта — подразника, але сприймаються як дійсні образи реального світу. Виникають як наслідок психічних хвороб або деяких інфекційних захворювань, інтоксикацій, травм головного мозку, нервових потрясінь тощо. За характером Г. можуть бути слуховими, зоровими, тактильними, нюховими, смаковими.

ГАЛЬШТАТСЬКА КУЛЬТУРА


ГАЛЬШТАТСЬКА КУЛЬТУРА — археологічна культура племен раннього залізного віку (приблизно Х-V ст. до н. е.), поширена на півдні Середньої Європи. Від назви могильника, відкритого поблизу м. Гальштата в Південно-Західній Австрії.

ГАРАНТ


ГАРАНТ (франц. garant) — поручитель; той, хто дає гарантію.

ГАРАНТІЯ


ГАРАНТІЯ (франц. garantie) — порука, забезпечення.

ГАРМОНІЯ


ГАРМОНІЯ, гармонійність (від грец. appova — злагодженість, зв'язок, стрункість) — внутрішня і зовнішня упорядкованість, узгодженість, цілісність явищ і процесів. 1) В музиці закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні, підпорядкування нормам ладової побудови музики. 2) В широкому «первісному» розумінні — зв'язок, стрункість, домірність. 3) У психології — поєднання індивідуальних чи особистісних позитивних рис. Г. виробляється у процесі виховання особи й участі її в життєдіяльності певного колективу.

ГАРТЛІ


ГАРТЛІ (HARTLEY) Дейвід (30.VIII.1705, Армлі — 28.VIII.1757, Бат) — англійський психолог, один із засновників асоціативної психології. Намагався застосувати принцип механічної причинності до вивчення психічних явищ. Психічне життя, за Г., починається з відчуттів і елементарних почувань задоволення й незадоволення. Всі інші психічні процеси та явища — тільки сполучення (асоціації) відчуттів та елементарних почувань. Процес навчання Г. вважав повністю побудованим на попередньому досвіді. Вирішальну роль у формуванні людини відводив вихованню.

ГЕДОНІЗМ


ГЕДОНІЗМ (від грец. hedone — насолода) — філософсько-етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, метою життя. Протилежне — аскетизм.

ГЕДОНІЯ


ГЕДОНІЯ (від грец. hedone — насолода) — відчуття піднесення, приємного самопочуття.

ГЕН


ГЕН (від грец. genos — рід, походження) — одиниця біологічної речовини, за допомогою якої ознаки і властивості батьків передаються нащадкам.

ГЕНДЕР


ГЕНДЕР (від грец. genos — рід) — соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої дається визначення понять «чоловік» та «жінка».

ГЕНДЕРНІ РОЛІ


ГЕНДЕРНІ РОЛІ — набір очікуваних зразків поведінки (норм) залежно від чоловічої або жіночої статі.

ГЕНЕАЛОГІЯ


ГЕНЕАЛОГІЯ (грец. genealogia — родовід) — 1) Історико-антропологічна дисципліна, що досліджує походження родів, окремих осіб, їхні родинні та інші зв'язки. 2) Родовід, історія роду, родовідний запис. Особливого значення Г. набула у часи середньовіччя у зв'язку із встановленням станових привілеїв, служила для доказу знатності походження родів. Коли знижується культурний рівень населення, ставлення до духовної спадщини, культу предків, попередніх поколінь (особливо якщо вони належали до панівних класів) різко погіршується. Люди бояться з'ясовувати свій родовід, оскільки приналежність до вищих станів соціально небезпечна. Г. як вид історичного переказу були дуже розвинені у первісних суспільствах та у деяких сучасних народів, що недавно вийшли з фази традиційного суспільства. Знання свого родоводу, своїх пращурів до п'ятого покоління було характерним для слов'ян. У ХІХ ст. незнайома людина, що входила в юрту бурята, перш за все зобов'язана була назвати свій рід, а за необхідності — перерахувати усіх предків по чоловічій лінії до 7-10 поколінь. Заучування та усну передачу Г. супроводжували у деяких народів спеціально складені таблиці. На островах Океанії місцеві Г. включають мінімум 20 поколінь.

ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ


ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ (від лат. generalis — загальний) — головний, узагальнений, такий, що передбачає узагальнення, підпорядкування окремих явищ загальному принципу.

ГЕНЕТИЧНИЙ


ГЕНЕТИЧНИЙ (від грец. genesis — походження, джерело) — пов'язаний спільним походженням.

ГЕНІАЛЬНІСТЬ


ГЕНІАЛЬНІСТЬ (від лат. genialis — притаманний генієві, плідний) — особистісна характеристика людини, найвищий ступінь її обдарованості, таланту. Г. людини виявляється у творчій діяльності (технічній, науковій, художній, організаційній), результати якої мають соціально-групову і вселюдську значущість. Г. включає природжені задатки і нахили й особливо набуті індивідом за певних історичних умов його творчості. Г. означає, з одного боку, здатність людини до творчого злету, а з другого — оцінку результатів творчості генія. Якісний стрибок у діяльності індивіда, що підносить його творчість на рівень Г., настає внаслідок величезного напруження всіх фізичних і нервово психічних зусиль у поєднанні з об'єктивними потребами і закономірностями розвитку історичної практики певного класу, народу.

ГЕНУЕЗЬКА ШКОЛА


ГЕНУЕЗЬКА ШКОЛА — художня школа в Італії XV ст. Склалась під впливом венеціанського живопису XV! ст., а також П. Рубенса і А. Ван Дейка. Пасторальні і побутові сцени, парадні портрети, релігійні та міфологічні композиції (Б. Строцці, Дж. Б. Кастільоне, А. Вассалло) вирізняються соковитою живописністю.

ГЕОМЕТРИЧНА АБСТРАКЦІЯ


ГЕОМЕТРИЧНА АБСТРАКЦІЯ — один з видів абстрактного мистецтва, що віддавав перевагу композиціям, в основі яких — впорядкована ритміка геометричних або (у скульптурі) стереометричних фігур. Її ранні варіанти (роботи Р. Делоне, Ф. Купки, К. Малевича, П. Мондріана) поєднують раціоналізм з романтикою, тяжіють до побудови «абсолютних» яскраво-графічних монументальних символів, що виражають містичні закони космосу. У той же час Г. а. ввібрала в себе і технократичний пафос конструктивізму. У другій половині XX ст. у таких течіях, як поп-арт і постживописна абстракція, Г. а. зберігає свій «раціоналістичний містицизм», ще тісніше зближується з багатоманітною динамікою сучасного життя.

ГЕРМЕНЕВТИКА


ГЕРМЕНЕВТИКА (від грец. hermenia — пояснення, тлумачення) — теорія тлумачення рукописних і друкованих текстів, творів давніх поетів (наприклад, Гомера). У філології епохи Відродження Г. виступає як мистецтво перекладу пам'яток античної культури на мову сучасної культури. Філософська Г., наслідуючи цю традицію, визначає перевагу розуміння над розумом, мови над свідомістю. Тим самим підкреслюється можливість реконструювання «життєвого світу» (Е. Гуссерль) минулих культур з метою розуміння змісту окремих їхніх пам'яток, насамперед давніх. Замість Г. тепер ширше вживають поняття «інтерпретація».

ГЕРОЙ


ГЕРОЙ (від грец. — богатир, воїн, людина казкової сили й мужності) — 1) В давньогрецькій релігії і міфології визначний предок, вождь або богатир. 2) Видатна за своїми здібностями й діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в праці. 3) Людина, що втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної епохи. 4) Головна дійова особа художнього твору. 5) Переносно — особа, яка чим-небудь відзначилася, привернула до себе загальну увагу.

ГЕРОЇЗМ


ГЕРОЇЗМ (від грец. eros — герой, воїн, богатир) — найвище виявлення самовідданості і мужності у виконанні громадського обов'язку, що вимагає від людини особистої відваги, стійкості, готовності до самопожертви. Актом Г. є подвиг.

ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС


ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС — фольклорний жанр середньовічного європейського епосу. Має багато спільного з історичними переказами і легендами. Різницю між ними становить форма: Г. е. набирають віршованої форми, а перекази й легенди — прозаїчної. Г. е. представлений у вигляді: 1) численних епопей (приклад — давньовавілонські сказання про Гільгамеша, давньоіндійська «Рамаяна», давньогрецькі «Іліада» та «Одіссея», англосаксонський «Беовульф», вірменський «Давид Сосунський»; 2) у вигляді окремих пісень, коротких сказань або поем (приклад — «Пісня про Байду»). При виконанні Г. е. часто перетворювався майже у драматизовану театральну дію: урочиста поза оповідача, художня декламація віршів-пісень, супроводження на музичних інструментах, зосереджене сприйняття слухачів-глядачів. Можливо, саме тут бере витоки драматичний театр. Г. е. став праосновою більшості жанрів сучасної літератури. Давні жанри епосу — повість, оповідання, новела. Пізніше на його основі виник роман. Прагнучи до повного відображення життя, епічні твори тяжіють до об'єднання в цикли. На ґрунті цієї тенденції і складається роман-епопея («Сага про Форсайтів» Дж. Ґолсуорсі).

ГЕРОСТРАТ


ГЕРОСТРАТ — давній грек, який прагнув будь-що увічнити своє ім'я і в 356 р. до н. е. спалив храм Артеміди в Ефесі. Ім'я Г. стало символом ганебної слави.

ГЕТЕРОГЕННИЙ


ГЕТЕРОГЕННИЙ (від грец. heteros — різний і ...генний) — різнорідний, різного роду.

ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ


ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ (від нім. Gestalt — форма, образ, структура і психологія) — напрям у психології, відповідно до якого структурна (системна) організація складних психічних утворень визначає якості і функції частин, що його утворюють.

ГІДНІСТЬ


ГІДНІСТЬ — етичне і психологічне поняття, в якому фіксуються уявлення про цінність людини як особистості. Г. також категорія соціальної психології, означає ставлення людини до самої себе (на ґрунті адекватної самооцінки) і ставлення до неї інших людей. У психологічному плані Г. є формою вияву самосвідомості і самоконтролю, на яких базується вимогливість людини до самої себе. Поняття Г. тісно пов'язане з такими морально-психологічними категоріями, як совість, честь, відповідальність. Вивчення Г. на рівні соціальних почуттів є об'єктом психології, а на рівні суспільної ідеології — предметом етики.

ГІЛЬДІЇ


ГІЛЬДІЇ — станові спілки купців.

ГІМН


ГІМН (грец. hymnos — похвальна пісня) — 1) У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. Серед античних Г. розрізняються дифірамб, пеан, просодій, що виконувалися під час процесій у ритмі розміреного урочистого маршу, парфеній — про- содій для дівочих хорів, гіпорхема — пісня, що супроводжувалася мімічними танцями, тощо. У новій європейській літературі Г. зберігається упродовж її розвитку то у формі релігійного (напр., хорали у Західній Європі, кондаки у слов'янських країнах), то у формі світського (напр., пародійні Г. Бахусу у середньовічній поезії мандрівних співаків — вагантів-голіардів). 2) Урочиста пісня, прийнята як символ державної (наприклад, державний Г. України). Відомі Г. державні, революційні, військові, релігійні, на честь певних подій. 3) Музичний твір (в оперному, симфонічному, хоровому мистецтві), в якому виражається піднесеність, урочистість.

ГІМНАЗІЯ


ГІМНАЗІЯ (від грец. гімнасій) — середній загальноосвітній навчальний заклад; звичайно з яскраво вираженим гуманітарно-філологічним ухилом. Термін «Г.» запозичено зі Стародавньої Греції. Вперше Г. була названа середня школа, відкрита у Страсбурзі в 1538 р. У ХУІ-ХУШ ст. Г. почали виникати в багатьох містах Німеччини. Навчання в них відзначалося крайнім формалізмом. В ХІХ ст. Г. називалися середні школи для хлопчиків в Австро-Угорщині, Болгарії, Голландії, Греції, Данії, Німеччині, Росії, Сербії і німецьких кантонах Швейцарії. Першими чоловічими Г. в Україні були Полтавська й Одеська (1804 р.), Чернігівська, Новгород-Сіверська, Харківська й Катеринославська (1805 р.), Київська (1809 р.). У 60-х роках ХІХ ст. засновані жіночі Г. Існували три типи Г.: класичні з вивченням двох давніх мов, класичні з вивченням латинської мови й реальні без вивчення давніх мов (з 1871 р. — реальні училища). В 1914 р. на території України було близько 340 чоловічих і жіночих гімназій та 41 реальне училище. З 1990 року в Україні почалося перетворення окремих середніх шкіл на гімназії. Сьогодні гімназія — загальноосвітній заклад, який здійснює освітній процес, реалізує загальноосвітні програми середньої (повної) загальної освіти, даючи, як правило, учням загальну середню гуманітарну освіту поглибленого типу з вивченням двох-трьох іноземних мов, стародавніх мов, античної й зарубіжної літератури, історії мистецтв. Гімназії можуть мати у своєму складі всі ступені освіти або лише ІІ і ІІІ ступені. Гімназії приймають учнів у віці 6-7 і 10-11 років згідно зі статутом гімназії на основі конкурсного відбору здібних і найбільш підготовлених дітей до засвоєння загальноосвітніх програм поглибленої гуманітарної освіти. Строк навчання в гімназії — 11-12 років або 7-8 років залежно від встановленої засновником структури.

ГІМНАСІЙ


ГІМНАСІЙ (грец. gimnasion) — державний навчально-виховний заклад у Стародавній Греції, а також на елліністичному Сході. В Афінах найбільшого розвитку вони досягли в V-tV^. до н. е. До Г. вступали після палестри (гімнастична школа, в якій навчалися хлопчики з 12 до 16 років) юнаки 16-18 років із знатних і заможних родин. В Г. вони займалися гімнастикою, вивчали політику, філософію, літературу. Найвідоміші Г. — Академія платонівська і Лікей, заснований Аристотелем.

ГІПЕРБОЛА


ГІПЕРБОЛА (від грец. hyperbole — надлишок, перебільшення) — 1) Плоска крива, що є геометричним місцем точок площини, для кожної з яких різниця відстаней від двох даних точок цієї площини (фокусів Г.) є величиною сталою. 2) Стилістична фігура, в якій перебільшено певну ознаку, щоб посилити виразність * мови (напр., безкраїй степ). Протилежне — літота. ЇЙ1 3) Стилістичний художній прийом, що ґрунтується на перебільшенні реальної ознаки, котрій надаються такі значення і розміри, що в реальному житті неможливі.

ГІПОТЕЗА


ГІПОТЕЗА (від грец. — основа, припущення) — науково обґрунтоване припущення чи факт, які перебувають поза межами безпосереднього спостереження, або закономірний зв'язок явищ, коли його ще не можна встановити за допомогою наукового доведення. Г. є методом наукового дослідження, однією з форм пізнання об'єктивної дійсності; даючи ймовірне знання про причину тих чи інших явищ, Г. тим самим ймовірно пояснює ці явища. Для творчого працівника в будь-якій царині діяльності (в тому числі й педагогічній) вміння будувати й перевіряти Г. — важливий засіб розв'язання різноманітних мислительних задач.

ГІСТРІОН


ГІСТРІОН (від лат. histrio (histrionis) — актор) — у Стародавньому Римі й за середньовіччя, переважно у Франції, — народний актор (одночасно музикант, співак, оповідач, акробат, мандрівний комедіант тощо).

ГЛАГОЛИЦЯ


ГЛАГОЛИЦЯ — одна з двох найдавніших слов'янських а з б у к. Подібна до к и р и л и ц і за буквеним складом, алфавітним порядком, звуковим значенням і назвами букв. Більшість літер в обох азбуках мала й цифрове значення. Від кирилиці відрізняється складнішим накресленням і кількістю букв (у Г. — 40, а в кирилиці — 43).

ГЛАДІАТОРИ


ГЛАДІАТОРИ (від лат. «меч») — у Стародавньому Римі бійці, спеціально навчені для поєдинків або боїв групами на арені цирку. Іноді гладіатори билися із звірами. Зразком боїв гладіаторів, вперше влаштованих у Римі 264 р. до н. е., стали давні ігри етрусків.

ГЛИБИННА ПСИХОЛОГІЯ


ГЛИБИННА ПСИХОЛОГІЯ — напрями психології, за якими вирішальне значення у поведінці надавалось глибинним, неусвідомленим самою людиною спонукам і установкам.

ГНОСЕОЛОГІЯ


ГНОСЕОЛОГІЯ (від грец. gnosis — пізнання і ... логія) — вчення про сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання; розділ філософії, що вивчає проблеми природи пізнання і його можливостей, відношення знання до реальності, загальні умови пізнання та умови його достеменності та істинності.

ГОВІННЯ


ГОВІННЯ — один з обрядів православної церкви, який готує віруючих до таїнства причастя і сповіді. Людина, яка говіє, зобов'язана відвідувати церковні служби, молитися вдома, постити, тобто не вживати м'яса, молока, тваринних жирів тощо.

ГОГОЛЬ Микола Васильович


ГОГОЛЬ Микола Васильович (1809-1852) — видатний російський і український прозаїк і драматург, син В. Гоголя-Яновського, автора українських водевілів. Жив і творив у Петербурзі та Римі. Визнання принесла збірка «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» за мотивами українського фольклору й переказів. У подальших творах Г. сильний вплив української лексики та синтаксису. У збірках повістей «Арабески», «Миргород», «Петербурзькі повісті», комедії «Ревізор», поемі «Мертві душі» широко представлено тему маленької людини у ворожому світі. Архетипічні українські образи Тараса Бульби, старосвітських поміщиків, Шпоньки. Г. свій талант поставив на службу російській культурі, російському православ'ю, ставши відтак, за Шлемкевичем, уособленням «гоголівської людини», яка чуже приймає за своє, не вбачаючи в цьому якоїсь шкоди своєму народу. За Гоголем, Бог як внутрішня причина світу є джерелом руху. Скрізь він несе з собою гармонію і закон. Г. вважав, що полюбити Бога людина може лише через свою любов до інших. А тому в нього відсутнє протиставлення церкви небесної і земної. На його думку, церква наша має святитися у нас, а не в словах наших, а ми повинні бути церквою нашою і нами має бути проголошена її правда. Г. вважав, що Ісус вимагає від людини молитви справ, а не молитви слів. Для нього добрий вчинок власне і є благочестивою справою молитви. Центром уваги для Г. релігія стала не зразу. В його духовній еволюції виділяють естетичний, етичний і релігійний періоди. Про релігійний період його життя можна говорити лише з 40-х років («Вибрані місця із переписки з друзями» (1847).

ГОЛГОФА


ГОЛГОФА (від арамейськ. гулгулта — череп) — пагорб поблизу Єрусалима, на якому у стародавніх євреїв страчували злочинців. На Г., за євангельськими оповідями, був розп'ятий на хресті Ісус Христос. У християнстві Г. є символом мук, страждань і терпінь.

ГОЛОВНИЙ МОЗОК


ГОЛОВНИЙ МОЗОК — частина нервової системи, замкнена у черепну коробку; складається з великого мозку, стовбура, мозочка.

ГОЛОСІННЯ


ГОЛОСІННЯ — старовинні українські народні пісні (на похованнях). Це імпровізаційні поетичні твори, пов'язані переважно зі смертю, похованням та поминками небіжчика.

ГОМІЛЕТИКА


ГОМІЛЕТИКА (від грец. homUeo — спілкуюся з людьми) — розділ богослов'я, присвячений питанням теорії і практики церковного проповідництва. Викладається в духовних навчальних закладах як окрема дисципліна, призначена для підготовки священиків до проповідницької діяльності. У православній Г. вирізняють 2 основні напрями: риторичний, в якому головним для успіху проповіді вважаються красномовність та ораторські здібності, і пастирський, де наголос робиться на знанні священиком своєї пастви, на «його пастирській ревності і благочестивому житті». Оптимальним у проповідництві з погляду теоретиків Г. є поєднання переваг обох цих напрямів. В основу розробки і вивчення питань Г. у православ'ї покладено тексти Св. Письма, твори Св. Отців, зразки проповідей відомих богословів.

ГОМОГЕННИЙ


ГОМОГЕННИЙ (від грец. omogenes — однорідний) — однорідний за складом, одного роду.

ГОРДІСТЬ


ГОРДІСТЬ — моральне почуття; виникає в результаті усвідомлення особистістю суспільного значення своїх досягнень. Почуття Г. виступає одним з регуляторів процесу морального самовдосконалення особистості. На перших етапах психічного розвитку людини Г. виявляється у формі емоційної реакції на схвалення. Дальший розвиток Г. відбувається під впливом оцінок членів первинних колективів (навчальних, трудових, спортивних тощо). Становлення самосвідомості сприяє тому, що переживання, які супроводжують почуття Г., дедалі більшою мірою починають ґрунтуватися на самооцінці та переконаннях самої особистості. Як наслідок неправильного виховання, переоцінки особистості в колективі та недостатнього рівня розвитку її самосвідомості можуть виникати хворобливі форми вияву Г. (чванливість, зарозумілість, пиха). Велику роль у формуванні Г. відіграє колектив.

ГОСПОДАРСЬКО-КУЛЬТУРНІ ТИПИ


ГОСПОДАРСЬКО-КУЛЬТУРНІ ТИПИ — історико-типологічні спільності, що характеризуються традиційними комплексами господарства і культури, серед народів, які живуть у подібних природних і соціально-економічних умовах.

ГОТИКА, ГОТИЧНИЙ СТИЛЬ


ГОТИКА, ГОТИЧНИЙ СТИЛЬ (від італ. gotico — готський, від назви германського племені готів), — художній стиль, що став завершальним етапом розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної та частково Східної Європи (між серед. XII i XV-XVI ст.). Зародився у Північній Франції (Іль-де-Франс). Готичне мистецтво переважно культове за призначенням та релігійне за тематикою. Особливе місце в мистецтві Г. посідає собор — високий зразок синтезу архітектури, скульптури та живопису. Сформована готична каркасна система вперше з'явилася в церкві абатства Сен-Дені (1137-1144). Готичний собор — це, як правило, 3-5-нефна базиліка з поперечним нефом-трансептом. Стрілчасті арки поряд із багатими архітектурно-пластичними та декоративними деталями — «розою», вімпергами, фіалами, краббами та ін. — прикрашають фасади соборів. Основним видом образотворчого мистецтва Г. є скульптура, яка набувала глибокого ідейно-художнього змісту та розвинених пластичних форм. Різноманітна тематика вітражів, у гамі котрих переважають червоний, синій, жовтий кольори. У пізній Г. набули поширення скульптурні вівтарі в інтер'єрах, де об'єднані дерев'яна розфарбована та позолочена скульптура і темперний живопис на дерев'яних дошках. З'явилися розписи на світські теми (папський палац в Авіньйоні, XIV-XV ст.). В епоху Г. досягли розквіту книжкова мініатюра й декоративне мистецтво, пов'язані з високим рівнем розвитку цехового ремесла.

ГРА РОЛЬОВА


ГРА РОЛЬОВА — спільна групова гра, в якій учасники виконують різні соціальні ролі.

ГРАВЮРА


ГРАВЮРА (франц. gravure, від graver — вирізати, висікати) — 1) Друкований відбиток на папері (чи на подібному матеріалі) з пластини («дошки»), на яку нанесено малюнок. 2) Вид мистецтва графіки, що охоплює різноманітні способи ручної обробки «дощок» і друкування з них відбитків. Часто до Г. відносять літографію, створення якої не пов'язане з процесами гравірування. У Г. використовуються властиві графічним мистецтвам засоби художньої виразності: лінія, штрих, пляма, тон, іноді колір. Застосовується Г. для створення ілюстрацій, шрифтів, декорування книг та ін. друкованих видань, альбомів, естампів (станкових листів), лубків, листівок, екслібрисів і т. ін. Специфічною особливістю Г. є можливість її тиражування. Розрізняють опуклу та заглиблену Г. В опуклій Г. всі вільні від малюнка ділянки дошки заглиблюють на 2-5 мм. Малюнок, отже, височіє над фоном, утворюючи рельєф із пласкою поверхнею. Фарбу накладають тампонами або накочують валиком, після чого до дошки вручну або пресом рівномірно притискають папір, на який переходить зображення. До опуклих належать Г. на дереві — ксилографія та на лінолеумі — ліногравюра, а також рельєфна Г. на металі, що застосовувалася до кінця XV ст. У заглибленій Г. малюнок механічними або хімічними (протравлювання кислотою) засобами заглиблюють у металевій пластині; фарбу набивають тампонами в заглиблення і дошку, накриту вологим папером, прокочують між валами друкарського верстата. До заглибленої Г. належать: різцева Г., офорт, «суха голка», акватинта, т. зв. «пунктирна манера» (різновид — олівцева), мецо-тинто, м'який лак.




 

Інші матеріали з категорії
Ключові теги:



Схожі матеріали

  • СЛОВНИК УЧИТЕЛЯ ТА МЕТОДИСТА [КНИГА ONLINE] - Книги / Інше з педагогіки Словник містить терміни, які увійшли до активного словника вчителя протягом останнього часу, а також терміни, які інколи вживають у неправильному



Вхід на сайт
Логін
Пароль
 
Увійти через ВК або Google
ТОП матеріали
  • ТОВ «БПТ» – верный помощник всегда рядом
  • Лестница, как путь к красоте и счастью
  • Зачем нужна пультовая охрана
  • Как в Канаде обучают магистров и докторов
  • Водоемульсійна фарба: різновиди і технічні характеристики складів
  • Архів
    Травень 2019 (11)
    Квітень 2019 (19)
    Березень 2019 (17)
    Лютий 2019 (10)
    Січень 2019 (12)
    Грудень 2018 (20)

    Наші друзі








    2008-2010, 2015-∞ «Залік.Орг.Юа» .

    При використанні матеріалів порталу Zalik.org.ua гіперпосилання на ресурс обов'язкове. У відповідності з нормами ст. 8 Закону України Про авторське право (3792-12), матеріали, розміщені на даному сайті, є об'єктом авторського права. Будь-яке копіювання інформації без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО, і буде переслідуватися за законом.