Навчання
Теги

Буквар, ВСІ конспекти уроків для 8 класу, Вивчення букв, Всі конспекти для 9 класу, Вчителю початкових класів, ЗБІРНИК ЗАВДАНЬ для підсумкових контрольних робіт з історії України, Конспекти уроків англійської мови 9 клас, Конспекти уроків з УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8 клас, Міністр, Також, України, Університет, Університету, будуть, випускників, вищих, дітей, закладів, зовнішнього, міністерства, навчальних, навчального, навчання, науки, незалежного, області, образования, освіти, освіту, оцінювання, проведення, рішення, розвитку, років, студентів, тестування, управління, центру, школи, якості

Показати всі теги
{links}



▸ Культурологічний словник [Книга ONLINE]

Культурологічний словник [Книга ONLINE]

ЗДІБНОСТІ — психічні властивості індивіда, які є передумовою успішного виконання певних видів діяльності (набуття знань, умінь і навичок; використання їх у праці). Виділяють загальні З., які тією чи іншою мірою виявляються у всіх видах людської діяльності (загальні розумові здібності, пам'ять, увага та ін.), і спеціальні здібності, які відповідають вужчому колу вимог конкретної діяльності (музичний слух — для музиканта, психомоторне чуття — для пілота, творча уява — для конструктора тощо). Успішне виконання певної діяльності передбачає своєрідне поєднання загальних і спеціальних здібностей. З. є не природженими, а соціально набутими. Визначальним у розвитку здібностей є умови життя і відносини людини з навколишнім середовищем. 3. людини розвиваються на базі засвоєння суспільного досвіду, виховання і навчання, в процесі трудової діяльності. Найуспішніше формуються здібності в умовах, коли праця стає життєвою потребою і людина у своїй діяльності керується високими громадськими мотивами. Такі умови для розвитку індивідуальних здібностей трудової людини створює соціалістичне суспільство.

ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД


ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД — сукупність уявлень, поглядів, навичок мислення, вироблених і зафіксованих людиною на основі її повсякденного життя. Це свого роду робоча концепція явищ і подій, що оточують нас. Внаслідок багатовікового досвіду склалися прості, але правильні уявлення, які не втрачають свого значення, оскільки вони дають людині правильні орієнтири в природному і соціальному оточенні. 3. г. протистоїть апріорним розумуванням, відірваним від життя. У минулому матеріалісти часто апелювали до здорового глузду у критиці антинаукових чи ідеалістичних теорій. 3. г. відображає дійсність на рівні явища, він не достатній для проникнення в сутність, проте у психології, де емпіричний момент пізнання має чималу вагу, широко використовуються спостереження і досвід, точка зору 3. г. не лише не ігнорується, а визнається як передумова руху пізнання від явища до сутності. В 3. г. нерідко одночасно співіснують акумульований століттями досвід, наукоподібні версії і навіть окремі забобони. Ось чому, коли люди прагнуть внести вдосконалення в практику, 3. г. виявляється замало, виникає потреба в строгому науковому знанні.

ЗЕЛЕНІ СВЯТА


ЗЕЛЕНІ СВЯТА — символ єднання людини з силами природи та потойбічним світом; сонця, сонячного культу; торжества життя; розквіту дерев, квітів і трав; часу найбільшого буяння сил життя. Уже й сама назва 3. с. дуже стародавня, далеко передхристиянська — вказував С. Килимник у дослідженні «Український рік...» Християнська церква намагалася змінити назву 3. с. на свято Троїці, але весняні свята називають Зеленими, поминальну суботу — клечальною, а весь тиждень — Зеленим або Русальним. Головна мета цих свят — поклоніння Сонцю, Сонячному культу та культу покійників, а також поклоніння деревам, квітам. Хату і двір прибирали клечанням, квітами та травами, устеляли долівку скошеною травою. Українці вірили, що душі померлих весною і влітку вселяються в дерева і квіти, тому їх приносили до двору і хати, «пригощали» коливом, задобрюючи їх.

ЗЕМЛЯ


ЗЕМЛЯ — символ астральний і космічний; матері-годувальниці; Вітчизни; духовності; життя; багатства; щедрості; родючості; плодючості; позитивного і негативного начала; світла і темряви; гріхопадіння, місця вигнання людини з раю. До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі — і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір (Булашев Г. О. Український народ. — С. 268). Наші предки зважали, що земля жива, бо «тілько живе може живому життє дати». А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. «Земля наша мати, всіх годує», «Земля дає все і забирає все», — стверджують прислів'я. «Земля — мати», а «Сонце — батько, Місяць — вітчим». Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів. Слово «земля» в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі — Вітчизни. Земля-мати — дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів (Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. — 28 с.).

ЗИЗАНІЙ Лаврентій


ЗИЗАНІЙ Лаврентій (Тустановський) (? — після 1633) — український та білоруський православний церковний діяч, письменник. Член «вченого гуртка» Києво-Печерської лаври. Родом з Рогатина на Галичині. Освіту здобув у Острозі. Викладав у львівській, віленській, берестейській братських школах. Брав участь у роботі Берестейського православного собору 1596 р. З 1624 р. — редактор і перекладач у друкарні Києво-Печерської лаври. Головний твір З.Л. — «Великий катехізис» (1627 р.). Ряд його трактувань (про Трійцю, природу

гріховності людини, свободу людської волі та ін.) були піддані критиці московськими цензорами як неправославні, протестантські. Його праці: перший в Україні друкований буквар « Наука ку читаню и розуменю писма словенскаго» (1596 р.), «Лексис», «Граматіка словенска» (1596 р.) та ін.

ЗІККУРАТ


ЗІККУРАТ — в архітектурі Месопотамії ступінчаста вежа з храмом на вершині. Найвідоміший зіккурат — Етеменанкі у Вавилоні з храмом бога Мардука на вершині, мав висоту близько 90 м.

ЗНАК


ЗНАК — матеріальний предмет, явище, подія, які виступають представником іншого предмета і використовуються для збереження і передачі інформації.

ЗНАННЯ


ЗНАННЯ — форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, що характеризується усвідомленням їх істинності. Сумнів щодо істинності пізнавального результату виключає можливість зведення його до знання і перетворює цей результат на гадку. Статус З. як права на істину здатна забезпечити лише практика.

ЗНЕСЕННЯ- Культурологічний словник


ЗНЕСЕННЯ — відповідник нім. Aufgeben від дієсл. aufgeben — сходити, підніматися; виникати; розкриватися; розчинятися у чому-небудь. Нім. Філософ Г. В. Ф. Гегель використовує це поняття для передачі суперечливого змісту категорії заперечення. Це водночас і загибель (знесення будівлі) і збереження, піднесення на вищий рівень розвитку. Поняття З. є принципово важливим для розуміння принципу заперечення заперечення (у праці «Наука логіки»).

ЗОДІАК- Культурологічний словник


ЗОДІАК — символ земного життя; його матеріалізації та одухотворення; символ нескінченності, вічності; внутрішньої єдності; відповідності між земними подіями і небесними явищами; символ єдності і взаємозв'язку людини та Всесвіту. Слово Зодіак означає «колесо життя», тому його символіка пов'язана з колом. З давніх часів люди, спостерігаючи за небом, намагалися встановити шкалу відповідності між подіями земного життя та небесними явищами. У результаті певних узагальнень вони дійшли висновку, що кожна форма земної природи перебуває в залежності від небесних переміщень. Своєрідним графічним зв'язком цієї залежності і став Зодіак. Безпосередні джерела його виникнення маловідомі. Однак аналогічні йому символи знайомі багатьом народам. Кожен знак зодіакальної системи зазнає впливів з боку однієї з планет та певного міфічного божества, тому кожен такий знак є необхідним етапом на шляху духу до своєї досконалості. Основа зодіакальної системи (рух сонця по небу) була закладена у древній Індії: індійці відкрили 8 знаків Зодіаку. Зодіакальна система із 12-ти знаків з'явилася в VI ст. до н. е. Вона характеризується формою круга (символ нескінченності), поділом на 12 частин, яким відповідають певні знаки, а також зв'язком із сімома планетами. Зодіак можна розглядати не лише як безперервний процес, але і як замкнутий ланцюг, у межах якого в результаті переходу кількісних змін у якісні здійснюється поділ на 12 частин. Символіка Зодіаку пов'язується з окремими його знаками, до яких належить Овен, Тілець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козеріг, Водолій, Риби.

ЗООМОРФНІСТЬ- Культурологічний словник


ЗООМОРФНІСТЬ (від грец. тварина і форма) — уподібнення речі якійсь тварині, реальній або фантастичній (тератоморфність); засоби такі ж, як і при антропоморфності.

ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ- Культурологічний словник


ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ — одна з універсальних властивостей свідомості, співмірна з такими її показниками, як єдність і цілісність. Правомірно говорити про зосередженість уваги, сприймання, пам'яті, уяви, волі, а в соціальній психології — зосередженість всієї особистості на певних видах діяльності і спілкування. 3осередженість має велике значення для оптимального перебігу пізнавальної і практичної діяльності людини. Значною є роль зосередженості у багатьох сучасних професіях, особливо з чималим вмістом творчих операцій. Фізіологічним ґрунтом зосередженості є здатність нервової системи

концентрувати в певних точках, зонах процеси збудження і гальмування. З погляду психологічного аналізу зосередженості є здатністю інтелекту і волі до контролю над швидкоплинними ситуаціями.

ЗРІЛІСТЬ


ЗРІЛІСТЬ (особистості) — сукупний стан високого розвитку фізіологічних, інтелектуальних, вольових, моральних, соціальних параметрів людини. В генезисі спочатку настає біологічне і фізіологічне дозрівання організму (нині у зв'язку з акселерацію воно дещо зсунулося в бік молодшого віку: для хлопців 14-16 років, для дівчат 1216 років), а потім приходить психічна зрілість як високий показник роботи сенсорних, мнемічних, інтелектуальних функцій людини. Згодом настає моральна і світоглядна зрілість як свідчення соціальної зрілості особистості. Соціальна зрілість (ґрунтується) на ідейних переконаннях, сформованому світогляді і включає в себе оперативне, вправне й ефективне здійснення практичної діяльності.

ЙОГА


ЙОГА (санскрит., дослівно з'єднання,роздуми, споглядання) — в індійській традиції один з шести ортодоксальних (брахманських) напрямів, який розробив систему послідовного очищення і просвітлення розуму, а також комплекс практичних вправ для досягнення стану «звільнення» душі від «пут» матерії, тіла. Засновником класичної Й. вважається Патанджалі (близько П ст. до н. е.). В залежності від особливостей йогіна, система Й. передбачає три шляхи до «звільнення», а саме: шлях пізнання (джнана-Й.), релігійної любові (бхакті- Й.) і активної дії (карма-Й.).

ЙОРДАНЬ- Культурологічний словник


ЙОРДАНЬ (Водохреще, Богоявлення) — символ сили і могутності; день хрещення Господа; здоров'я, життя на землі; чистоти; світла; любові. Це велике церковне свято (19 січня за н. ст., 6 січня за ст.ст.). За Євангелієм, саме цього дня приблизно 2 тис. років тому 30-річний Ісус Христос прийняв хрещення від Івана Хрестителя (Предтечі) на річці Йордань. «І не знав Я Його, але Той, Хто хрестити водою послав мене, мені оповів: «Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на ньому, — це Той, Хто хреститься Духом Святим». І я бачив, і засвідчив, що Він — Божий Син» (Іоана І, 29-39). Свято 19 січня називалося празником Хрещення Господа і Богоявлення. Бо при хрещенні Спасителя було з'явлення Пресвятої Трійці та урочисте з'явлення Божества Спасителя, який всенародно розпочав своє служіння в ім'я визволення світу. Св. І. Золотоуст говорить, що не той день, в який народився Спаситель, має бути названий Богоявленням, але той день, в який він хрестився. У цей день в пам'ять про хрещення Ісуса Христа у Йордані Церква проводить велике освячення води на річках, озерах, колодязях. Саме місце, куди йдуть від Церкви на освячення води, називають Іорданою. Слово йордань виникло у найдавніші часи і означало певне надання воді сонячної сили. У часи язичництва це свято було приурочене народженню богині води Дани. З давніх звичаїв у слов'ян збереглося шанобливе ставлення до води. 19 січня вирубували з криги хрест, фарбували буряковим квасом у червоний колір, прикрашали рушниками, гілками сосен, сухими квітами. Потім священик освячував воду та віруючих. Ця вода — особлива, її використовують для лікування хвороб, для різних магічних обрядів. Дівчата вмиваються, щоб «рожеві лиця були». Після освяти несли воду додому, і батько окроплював нею хату і все господарство. Хлопці в цей день малювали хрести на парканах, дверях, хатах, і знаки не можна було витирати до наступного Водохреща. У цей день ходили в гості, співали йорданські колядки, веселилися, молодь збиралася на різні забави.

ІДЕАЛ


ІДЕАЛ (від грец. ідея) — уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець, норма і найвища мета визначає певний спосіб і характер дії людини чи суспільного класу. І. вірно чи ілюзорно відображає корінні суспільні, насамперед класові, інтереси. Залежно від сфер людської життєдіяльності формуються суспільні, політичні, етичні, естетичні, гносеологічні та інші ідеали, які входять до складу світогляду людини, і виявляють активно-творче відношення людини до дійсності, відіграючи роль кінцевих цільових орієнтирів. І. об'єднує ціннісні орієнтації, життєві принципи та плани, рівень домагань, задуми та вчинки в цілісну лінію осмисленої поведінки, життєвого шляху людини.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ


ІДЕНТИФІКАЦІЯ (від лат. іdenticus — тотожний і fаcіо — роблю) — прийом наукового пізнання, при якому встановлюються тотожність, подібність об'єктів завдяки спільності певних рис, ознак. У соціальній психології ідентифікація широко застосовується при вивченні малих груп, класифікації лідерів, типології особистості. Ідентифікація тісно пов'язана з моделюванням як методом сучасного наукового пізнання. І. — процес, завдяки якому дитина присвоює характеристики «іншого».

ІДЕЯ


ІДЕЯ (грец.) — за Платоном особливий вид буття, духовна реальність, яка існує об'єктивно, незалежно від фізичного буття, неосяжна для чуттєвого сприйняття. Ідеї — своєрідні прототипи, моделі фізичних речей.

ІДІОМА


ІДІОМА (з грец.) — стале словосполучення, що виконує функцію окремого слова, значення якого не виводиться із значень компонентів, з яких воно складається (наприклад, «накивати п'ятами»). Ідіома є результатом мовної творчості народу протягом багатьох століть.

ІЄРАРХ


ІЄРАРХ (від грец. hieros — священний і arche — влада) — представник вищого християнського духовенства (папа, патріарх, митрополит кардинал, архієпископ, єпископ).

ІЄРОГЛІФ


ІЄРОГЛІФ — знак деяких видів ідеографічного письма (єгипетська ієрогліфіка, давньошумерський клинопис, сучасна китайська ієрогліфіка).

ІЗОЛЯЦІЯ


ІЗОЛЯЦІЯ (франц. відособлення) — у психології почуття соціального спустошення і безнадії, яке виникає внаслідок нездатності досягти соціальних, інтимних контактів.

ІКОНА


ІКОНА (від грец. eikon — зображення, образ) — у християнстві (православ'я, католицизм) — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення, якому надають священного характеру. У широкому розумінні — зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих, сцен зі Святого Письма. У вузькому значенні — твори мистецтва, що мають культове призначення. Культ І. бере початок від ІІ ст., набув розквіту в Х ст. Найдавніші І., що збереглися до наших днів, належать до VI ст. І. трапляються й у деяких інших релігіях, напр. у ламаїзмі.

ІКОНОГРАФІЯ


ІКОНОГРАФІЯ (від грец. зображення, образ і пишу, креслю, малюю) — 1) Сукупність зображень будь-якого обличчя (напр., видатної людини) або тих сюжетів, котрі були характерними для певної епохи, напряму в мистецтві та ін. 2) В образотворчому мистецтві І. — суворо встановлена система зображення будь-яких персонажів або сюжетних сцен. Іконографічні сюжети виникли на основі зв'язку стародавнього мистецтва з релігійним культом і ритуалом. Вони були покликані полегшувати розпізнавання персонажа або сцени, а також узгоджувати принципи зображення з певною теологічною концепцією (напр. І. Богоматері, Ісуса Христа, свят — у християнському мистецтві, Будди — в буддійському). 3) У мистецтвознавстві — І. (іконографічний метод) — опис і систематизація типологічних ознак і схем, що визнані і використовуються для зображення персонажів або сюжетних сцен. Іконографічний метод склався у Франції у 40-х роках ХІХ ст. як засіб вивчення середньовічного мистецтва, тлумачення його символіки, алегорій, атрибутів. Набув поширення в 2-й пол. ХІХ — на поч. ХХ ст.

ІКОНОПИС


ІКОНОПИС — вид культового станкового живопису (ікони). І. виник на основі античної художньої культури. Іконоборство, що набуло поширення у VIII-IX ст., загальмувало розвиток І. Іконописні твори виконувалися в техніці яєчної темпери та мозаїки. Провідною школою І. у Візантії була Константинопольська, яка мала вплив на школи Балкан, Грузії, Італії та Київської Русі. Наприкінці II ст. склалася Київська школа («Печерська (Свенська) Богоматір», 1288). З того часу відоме ім'я художника Алімпія Печерського. З XII ст. відомі художні школи І. у Володимиро-Суздальському, Галицько-Волинському та ін. князівствах («Устюзьке Благовіщеня», «Спас Нерукотворний»).

ІКОНОСТАС


ІКОНОСТАС (від ікона і грец. stasis — місце стояння) — стіна, що відокремлює вівтар від основної частини православного храму. І. Виник наприкінці XIV — у XV ст. з передвівтарної перегородки. Тоді ж склалася загальноусталена композиційна структура І. Під впливом різних архітектурних стилів (Відродження, бароко, класицизм тощо) змінювались архітектурні рішення та декоративне оздоблення І. В Україні відомі І. у церквах: Параскеви П'ятниці у Львові (поч. XVII ст.), Успенський у с. Великі Грибовичі Львівської обл. (16291638), Св. Духа в м. Рогатині Івано-Франківської обл. (1645-1650), Преображенській у с. Великі Сорочинці Полтавської обл. (1732), Софійському соборі (1731-1747) та Андріївській церкві в Києві (17511754), Іллінській у Чернігові (1774).

ІЛЮЗІОНІЗМ


ІЛЮЗІОНІЗМ (франц. illusionnisme, від лат. Ulusio — обман, насмішка) — 1) Імітація видимого світу у творах образотворчого мистецтва, створення уявлення реально існуючих предметів і простору. І. з'явився в античному живописі, відігравав помітну роль у мистецтві Відродження; став одним із провідних принципів монументально-декоративного мистецтва бароко (коли в інтер'єрах будівель реальний архітектурний простір зливається з ілюзорним живописним, який відтворюється за допомогою вигадливих перспективних споруд). І. використовується в станковому мистецтві (живописні та графічні натюрморти-«обманки» XVIII ст., акварелі). 2) Вид церковного й естрадного мистецтва, пов'язаний з використанням спеціальної апаратури для створення видимості «чудес».

ІЛЮЗІЯ


ІЛЮЗІЯ (від лат. illusion — помилка, оманливе уявлення) — хибне сприймання об'єктивного світу, що виникає під впливом зовнішнього подразника або хворобливого стану нервової системи. Ілюзії виникають з різних причин: несприятливих умов навколишнього середовища (туман, темрява), дефектів у діяльності органів чуттів (глухота, короткозорість), напруженого очікування, емоційного збудження, афекту, який дезорганізує психіку і поведінку людини, послаблення уваги. Залежно від органа чуттів, що їх породжує, ілюзії бувають оптичними, слуховими, тактильними. Бувають ілюзії, що відіграють певну позитивну роль у сприйманні людини. До них належать просторові ілюзії, з якими ми зустрічаємося при сприйнятті творів живопису (наприклад, ілюзія перспективи). Ілюзії, які виникають при різноманітних психічних захворюваннях, — стійкі. У здорової людини ілюзії мають епізодичний характер. Ілюзії слід відрізняти від галюцинацій. Ілюзії виникають за наявності реальних подразників, а галюцинації — за відсутності зовнішніх реальних об'єктів.

ІЛЮЗОРНІСТЬ


ІЛЮЗОРНІСТЬ (від лат. illusio — обман, насмішка) — в образотворчому мистецтві — оманливе відчуття вірогідності зображення.

ІЛЮМІНУВАННЯ


ІЛЮМІНУВАННЯ (від лат. illumino — освітлюю, роблю яскравим, прикрашую) — розфарбовування вручну гравюр або малюнків; процес виконання кольорових мініатюр та оформлення орнаментом середньовічних рукописних книг.

ІЛЮСТРАЦІЯ


ІЛЮСТРАЦІЯ (від лат. illustratio — висвітлюю, наочно зображую) — зображення, яке наочно пояснює або доповнює будь-який друкований текст.

ІМАНЕНТНИЙ


ІМАНЕНТНИЙ (від лат. immanens — властивий, притаманний) — внутрішньо властивий будь-якому явищу, такий, що випливає із самої природи явища.

ІМІДЖ





Щоб скачати
натисніть по рекламі нижче і з'явиться посилання на скачування файлу (все безкоштовно!)


 

Інші матеріали з категорії
Ключові теги:



Схожі матеріали

  • СЛОВНИК УЧИТЕЛЯ ТА МЕТОДИСТА [КНИГА ONLINE] - Книги / Інше з педагогіки Словник містить терміни, які увійшли до активного словника вчителя протягом останнього часу, а також терміни, які інколи вживають у неправильному



Архів
Вересень 2019 (2081)
Червень 2019 (1)
Травень 2019 (2)
Квітень 2019 (2)
Березень 2019 (1)
Січень 2019 (1)

Курсові роботи на замовлення

2008-2024 «Залік.Орг.Юа» .

При використанні матеріалів порталу Zalik.org.ua гіперпосилання на ресурс обов'язкове. У відповідності з нормами ст. 8 Закону України Про авторське право (3792-12), матеріали, розміщені на даному сайті, є об'єктом авторського права. Будь-яке копіювання інформації без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО, і буде переслідуватися за законом.