Навчання
Пошук на сайті
Швидкий пошук

Або
Теги

будуть, випускників, вищих, Всі конспекти для 9 класу, ВСІ конспекти уроків для 8 класу, Вчителю початкових класів, дітей, закладів, ЗБІРНИК ЗАВДАНЬ для підсумкових контрольних робіт з історії України, зовнішнього, Конспекти уроків англійської мови 9 клас, Конспекти уроків з УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8 клас, міністерства, Міністр, навчальних, навчального, навчання, науки, незалежного, області, образования, освіти, освіту, оцінювання, проведення, рішення, роботи, розвитку, років, студентів, Також, тестування, України, української, Університет, Університету, управління, центру, школи, якості

Показати всі теги
{links}



Виберіть варіант відображення: Повністю або Тільки заголовки
▸ Культурологічний словник [Книга ONLINE]

Культурологічний словник [Книга ONLINE]

А КАПЕЛА


А КАПЕЛА (італ. а сарреііа) — хоровий багатоголосий спів без супроводу музичних інструментів; притаманний народному музичному мистецтву (українському, грузинському) і церковній музиці; використовували у своїх творах Палестріна (1525-94, композитор, най- відоміший представник ренесансної вокальної поліфонії а капелла, визнаної за взірець музики Римо-Католицької Церкви); композитори нідерландської школи.

АБОРИГЕНИ


АБОРИГЕНИ (лат. aborigines; ab origine — від початку) — стародавні мешканці Середньої Італії. Згідно з римськими легендами, так звався окремий народ, який жив на Апеннінах. Витіснені сабінянами, А. оселилися в гирлі Тибру; їх стали називати латинянами. Тепер А. — корінні мешканці країни, місцевості.

АБРИС


АБРИС (нім. Abrifi — план, креслення) — контурний малюнок або креслення, зроблені від руки методом окомірної зйомки, безмасштабне креслення. В архітектурній практиці застосовують під час обмірних робіт як спосіб фіксації фасадів, планів, розрізів і деталей споруд. Поняттю А. відповідає термін «крокі», більш поширений в архітектурній практиці в наш час. У літографії А. — контур відтворюваного зображення, виконаний спеціальною тушшю на прозорому матеріалі для перенесення на літографський камінь.

АБСОЛЮТ


АБСОЛЮТ (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) — те, що ні від чого не залежить, безвідносне. В ідеалістичній філософії і релігійних тлумаченнях — вічна, незмінна, нескінченна першооснова світу (абсолютна ідея, абсолютна особа, Бог тощо).

АБСОЛЮТИЗАЦІЯ


АБСОЛЮТИЗАЦІЯ (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) — абстракція найвищого порядку, результатом якої є так звані абсолютні, нічим не зумовлені об'єкти, які існують самі по собі; надання недосяжно високих якостей, значень.

АБСОЛЮТНА ІДЕЯ


«АБСОЛЮТНА ІДЕЯ» — центральна категорія філософської системи Г. В. Ф. Гегеля, якою позначався духовний деміург, творець світу в його становленні і діяльному саморозвитку. Формаціями «А. і.», ступенями саморозвитку у Гегеля виступають логіка («в собі-буття» «А. і.»), природа («інобуття» «А. і.»), тобто її буття в матеріальній дійсності) і дух («для себе-буття» «А. і.»), її буття як суспільної свідомості і самосвідомості).

АБСОЛЮТНИЙ ДУХ


«АБСОЛЮТНИЙ ДУХ» — поняття філософії Г. В. Ф. Гегеля, що характеризує «Абсолютну Ідею» на стадії її розвитку, на якій вона, пройшовши ступені логіки і природи, суб'єктивного і об'єктивного духу через мистецтво, релігію і філософію, досягає пізнання своєї власної сутності.

АБСОЛЮТНИЙ ПОРІГ


АБСОЛЮТНИЙ ПОРІГ — мінімальна інтенсивність фізичного стимулу, що необхідна для виникнення відчуття.

АБСТРАКТНЕ І КОНКРЕТНЕ


АБСТРАКТНЕ І КОНКРЕТНЕ (від лат. abstractus — відокремлений, conkretus — згущений, ущільнений) — категорії діалектичної логіки, в яких відображено діалектику відокремленості й цілісності в системному функціонуванні і розвитку явищ дійсності та її відтворення в процесі пізнання. К. — це реально існуючий об'єкт (окрема річ чи система речей) як цілісне утворення у внутрішній суттєвій єдності всіх його сторін, зв'язків і відношень, єдине ціле у всіх його часткових і особливих проявах. Конкретне є «єдністю у багатоманітності». А. є певною стороною К. у своїй відносній самостійності, відірваності від К., його однобічним проявом. Тому А. — це не тільки окреме, відірване від загального, а й загальне безвідносно до окремого.

АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ


АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ — один з різновидів людського мислення. Сутність А. м. полягає у виробленні понять, суджень, умовиводів і здатності оперувати ними. Абстрактне (понятійне) мислення виростає на ґрунті узагальнення даних емпіричного пізнання. Якщо відчуття дають відображення одиничного і конкретного, то мислення й слово відображають загальне й абстрактне. Саме завдяки А. м. людина розкриває істотні зв'язки і відношення речей, об'єктивні закони розгортання явищ і подій. Щоб виробити поняття про будь-який предмет або явище дійсності, людина в процесі мислення використовує численні чуттєві сприйняття, піддаючи їх аналізові, синтезу абстрагуванню від другорядного і неістотного, а також узагальненню. Внаслідок цих складних мислительних операцій виробляються поняття як відбитки необхідних і суттєвих властивостей, сторін, ознак предметів і явищ.

АБСТРАКЦІОНІЗМ


АБСТРАКЦІОНІЗМ (від лат. abstract- us — віддалений) — «безпредметне» мистецтво — одна з провідних модерністських течій ХХ ст. Загальна особливість А. — принципова відмова від зображення реальних предметів і явищ. Абстрактний твір виступає як суб'єктивна живописно-пластична реальність, створена за допомогою формальних художніх елементів (кольорова пляма, лінія, фактура, об'єм тощо). При цьому принцип композиційної побудови може бути імпульсивно-стихійним або раціонально впорядкованим. А. виник у процесі розшарування кубізму, футуризму (1910-1913). Теоретиком А. та автором перших абстрактних живописних полотен виступив рос. художник В. В. Кандинський. Значний слід у розвитку цього напряму залишили вихідці з України — О. П. Архипенко, К. С. Малевич, О. К. Богомазова, І. П. Кавалерідзе та ін.

АБСТРАКЦІЯ


АБСТРАКЦІЯ (від лат. abstractio — віддалення) — один із моментів пізнання, який полягає у мисленому відокремленні й виділенні в самостійні об'єкти окремих сторін, властивостей, відношень певних предметів пізнання. А. — процес мисленого ізолювання, «виривання» окремого предмета, відношення, властивості із сукупності предметів, відношень, властивостей. А. означає також результат процесу абстрагування — поняття, категорії (наприклад, якість і кількість, істина тощо). А. є проникненням мислення вглиб предмета, від явища до сутності, є способом перероблення споглядання і уявлень у поняття. А. розчленовує, розриває, омертвляє, огрубляє, схематизує цілісну, рухому дійсність, в окремо взятій абстракції суб'єкт відходить від дійсності. Але саме це забезпечує вивчення окремих сторін предмета в чистому вигляді і таким чином проникнення в їхню сутність.

АБСУРД


АБСУРД (від лат. absurdus — безглуздий, нісенітний) — 1) У математиці та логіці — твердження, що не має ніякого сенсу у межах даної теоретичної системи, принципово несумісне з нею. Проте твердження, що є абсурдом у даній системі, може мати сенс в іншій. 2) У повсякденному слововживанні — безглуздя, нісенітниця. 3) У психології — безглузді твердження, вислови, позбавлені раціонального смислу. Можуть виникати як наслідок розладів психіки, а також свідомого відходу від істини.

АБСУРДИЗМ


АБСУРДИЗМ — художній світогляд, який базується на екзистенціалістській ідеї безсенсовості людського буття.

АБУЛІЯ


АБУЛІЯ (від грец. — нерішучість) — термін патопсихології, вживається на означення хворобливого ослаблення або втрати волі. А. виступає як безвольність, незібраність, невміння спрямовувати свої психологічні зусилля в напрямі досягнення мети, нездатність приймати рішення і діяти. Незначні прояви А. можуть переборюватися шляхом тренування, виховання у людини вольових якостей. Сильні прояви А. є симптомом хвороби, і людина, у якої вони помічені, вимагає спеціального медико-психологічного лікування.

АВАНГАРДИЗМ


АВАНГАРДИЗМ (франц. avantgardisme, від avant-garde — передовий загін) — умовний термін для означення загальних новаторських напрямів у художній культурі ХХ ст., яким притаманні прагнення 10 докорінно оновити художню практику, пошук нових, нетрадиційних засобів вираження форми й змісту творів. Особливістю А. є не лише розрив з художньою традицією минулого, її образною системою та виражальними засобами, а й активний, революціонізуючий суспільство протест, який потребує переоцінки духовних цінностей та нового сприйняття світу. Риси А. виявлялися в низці шкіл і течій модернізму: кубізмі, експресіонізмі, абстракціонізмі, футуризмі, дадаїзмі, сюрреалізмі та ін. Біля витоків А. поряд із П. Пікассо, Ж. Браком, Х. Грісом, Ф. Леже, Р. Делоне стояли українські майстри О. П. Архипенко, С. Делоне-Терк, О. О. Екстер, М. Ф. Андрієнко-Нечитайло. Як риса індивідуальної психології розвивається в окремих некритичних людей (іноді свідомо, а часто й підсвідомо). Полягає у перебільшенні значення своєї особи, прагненні будь-що бути попереду всіх, турботі лише про свою популярність, власний престиж.

АВАНС


АВАНС (франц. avance, від avancer — платити наперед) — 1) Грошова сума або майнова цінність, що видається в рахунок майбутніх платежів. 2) Переносно — робити аванси — загравати; подавати надію.

АВАНТЮРНА ДІЯ


АВАНТЮРНА ДІЯ (франц. dvanture — пригода, те, що випадково трапляється) — акції не співмірні з реальними цілями і можливостями індивіда. А. д., як правило, ризиковані, позбавлені стабільного кінцевого успіху, часто зумовлені нечесними і корисливими розрахунками. Конкретним виявом А. д. є такі антиподи моральної поведінки, як необ'єктивна інформація, прагнення одержувати від суспільства більше, а віддавати йому менше; у науковій роботі — підтасовування фактів тощо.

АВГУРИ


АВГУРИ (лат. Augurcs) — у Стародавньому Римі жерці, які, спостерігаючи блискавки та інші явища природи, польоти й поведінку птахів, угадували волю богів і провіщали майбутнє. А. за допомогою певних ритуалів і церемоній — ауспіцій — випрошували у богів віщування. Коли боги «виражали» свою волю самі (затемнення сонця, посуха, повінь тощо), вплив авгурів був дуже великий; своїм тлумаченням волі богів вони могли припинити або відкласти народні збори, навіть скасувати ухвали зборів.

Освічені римляни вже в І ст до н. е. висміювали ворожбу авгурів, які, за словами Цицерона, глузливо перезиралися один з одним, ошукуючи віруючих. Звідси вислів «усміх авгура» — характеристика тих, хто вводить в оману, вдаючи, що їм відомі незбагненні для інших таємниці.

АВЕРС


АВЕРС (франц. avers, від лат. aversus — повернутий обличчям) — лицьовий бік монети або медалі.

АВТЕНТИЧНИЙ


АВТЕНТИЧНИЙ (від грец. anthenticos — справжній) — тотожний самому собі.

АВТОБІОГРАФІЯ


АВТОБІОГРАФІЯ (від грец. — сам, життя, пишу) — буквально: власний життєпис. У соціальній психології, психології особистості, психології праці А. є важливим об'єктивним документом для вивчення людини, її психічних параметрів, соціального статусу, рівня соціалізації тощо. Це пояснюється тим, що в А. описуються особистість, її внутрішній стан, віхи життя, виявляються життєві позиції.

АВТОНОМІЯ


АВТОНОМІЯ (від грец. autos — сам та nomos закон) — відносна незалежність, внутрішнє почуття залежності особистості лише від самої себе, здатність певною мірою керувати подіями, які впливають на її власне життя.

АВТОПОРТРЕТ


АВТОПОРТРЕТ — портрет художника, виконаний ним самим; різновид жанру портрета. Окремі зразки А. трапляються в античному та середньовічному мистецтві. Як самостійна галузь художньої діяльності утвердився в епоху Відродження. Тоді ж склалися певні різновиди А. Перший відомий А. в українському живописі зображено на підписній іконі «Розп'яття» (1691, В. Липський). Перший А. як самостійний твір виконала А. С. Полуботок (1801). Особливого розміру жанр А. досягає у ХІХ ст. (в українському мистецтві надзвичайне місце посідає в творчості Т. Г. Шевченка) і продовжує розвиватися протягом ХХ ст.

АВТОРИТАРНІСТЬ


АВТОРИТАРНІСТЬ (франц. autoritaire — владний, від лат. autori- tas — влада, вплив) — соціально-психологічна характеристика особистості, яка відображає її прагнення максимально підпорядкувати своєму впливові партнерів по взаємодії та спілкуванню.

АВТОРИТЕТ


АВТОРИТЕТ (від лат. autoritas — влада, вплив) — загальновизнаний вплив окремої людини або колективу, організацій в різних сферах суспільного життя. Залежно від того, про яку галузь діяльності йдеться, можна говорити про А. у матеріальному виробництві, політиці, науці, вихованні тощо. У навчально-виховному процесі виняткове значення має А. учителя, наставника, вихователя. А. — конкретно-історична категорія. Наприклад, життя суспільства первіснообщинного ладу було зумовлене силою звички, традицій, авторитетом або пошаною, якою користувалися старійшини роду або жінки. З виникненням класового суспільства такий А. був замінений релігійним — А. бога, святих та ін.

Психологічним підґрунтям А. окремої особи чи колективу є наявність у них певних заслуг, особистих морально-психологічних якостей, а службового А. — визнання значущості, престижності певної посади, відповідності особи, що її обіймає.

АВТОХТОНИ


АВТОХТОНИ — перші мешканці країни чи їх нащадки (у протилежність народам, що прибули на дану територію). Грецька назва «автохтони» відповідає римській «аборигени».

АВТОХТОННИЙ


АВТОХТОННИЙ (від грец. autos — сам, chtones — земля) — належний за походженням до даної території, місцевий; корінний (щодо населення).

АВУАРИ


АВУАРИ (від франц. avoir — майно) — 1) Різні активи (гроші, чеки, векселі, перекази, акредитиви), за рахунок яких можуть бути проведені платежі. 2) Засоби банку (його каса, рахунки в інших банках, цінні папери, що можуть бути легко реалізовані, векселі тощо), які є на його рахунках у закордонних банках в іноземній валюті.

АГІОГРАФІЧНА ЛІТЕРАТУРА


АГІОГРАФІЧНА ЛІТЕРАТУРА (від грец. hagios — святий і grap- ho — пишу) — література, що описує життя святих.

АГНОЗІЯ


АГНОЗІЯ (грец. agnosis — незнання) — стан людини, при якому мозок не може розшифрувати інформацію, що надходить від органів чуття, які функціонують нормально.

АГОН


АГОН (грец.) — складова частина давньогрецької комедії і трагедії, суперечка дійових осіб. Ширше: публічні змагання.

АГОРА


АГОРА (грец. agora — площа) — у стародавніх греків назва народних зборів, а також місця, де вони відбувалися. Звичайно А. — центральна торгова площа міста. Довкола А. стояли храми, адміністративні, торгові та інші споруди. На території України А. були невід'ємними містобудівними елементами в античних полісах Північного Причорномор'я (Пантікапей, Херсонес, Ольвія та ін.).

АГРЕСИВНІСТЬ


АГРЕСИВНІСТЬ (від лат. aggreditor — нападаю) емоційний стан і риса характеру людини. Характеризується імпульсивною активністю поведінки, афективними переживаннями — гніву, злості, прагненням заподіяти іншому травму (фізично чи морально). В агресивному стані особа може повністю втрачати самоконтроль. А. інколи розглядають як стенічний активний прояв фрустрації. У зв’язку з цим А. визначають як реакцію на обставини. Проте А. може бути ефектом неадекватності, який виникає внаслідок незадоволення особи в самоутвердженні. Перебороти А. допомагає усунення причин, що її викликають. Поведінка людини у стані А. значною мірою залежить від її характерологічних рис і особливо від виховання.

АГРЕСІЯ


АГРЕСІЯ (від лат. aggredior — нападаю) — фізична або вербальна форма поведінки, метою якої є заподіяння комусь шкоди, силовий спосіб розв'язання конфліктів.

АДАПТАЦІЯ


АДАПТАЦІЯ (від лат. adapto — пристосовую) — 1) Соціальне пристосування, процес або результат процесу, який передбачає гармонійне з погляду індивідуальних прагнень людини задоволення її потреб, створення умов для здорового, щасливого життя в суспільстві. 2) Пристосування органів чуття до особливостей стимулів, що діють на них, до умов довколишнього середовища. 3) Зміна чутливості органів чуття під дією подразника.

АДВАЛОРНІ СТАВКИ


АДВАЛОРНІ СТАВКИ — це ставки, які встановлюються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються.

АДЕКВАТНИЙ


АДЕКВАТНИЙ (від лат. adaequatus — співвимірний, еквівалентний, відповідний, узгоджений) — відповідний до чогось; рівний, відповідний, тотожний.

АДЕПТ


АДЕПТ (від лат. adeptus — той, хто чогось досяг) — пристрасний прихильник якогось вчення, ідеї.

АДМІНІСТРАЦІЯ


АДМІНІСТРАЦІЯ (від лат. administratio — керування, управління) — 1) Розпорядчі органи державного управління; органи виконавчої влади. 2) Керівний персонал установи, підприємства, організації (директор, завідувач тощо).

АДОРАЦІЯ


АДОРАЦІЯ — символ молитви, благання допомоги; благання пощади, прокляття; торжества перемоги; Богоматері, її заступництва. У світовій символіці широко відомий жест заступництва (молитви), коли обидві руки витягнуті вгору до Бога чи об'єкта поклоніння. Ще в стародавньому Єгипті ієрогліф, що зображував дві підняті руки, символізував благання чи самозахист. У деяких народів піднята рука відповідала голосу або пісні. Символічне навантаження мало число 5 (кількість пальців на руці) — любов, гуманність, здоров'я (Керлот Х. Словник символів. — М., 1994. — С. 442-443). «У християнській іконографії, — вказують А. К. Байбурін та А. Л. Топорков, — з піднятими руками зображувалась Богоматір Оранта... Оранта зображена, напр., у надалтарній частині Київської Софії, її руки, що носили Бога, протягнуті до Всевишнього у молитві за кожну людину» (Біля джерел етикету. — М., 1990. — 44 с.). Щоб зрозуміти символіку Оранти, слід пригадати Біблію. Під час битви з амалекитянами Мойсей молився за свій народ. Поки він тримав у благальній молитві руки, перемагали іудеї. Коли ж руки Мойсея падали, ворог перехоплював ініціативу. Жест адорації мав певну символіку в язичництві. Зокрема, Велика Богиня слов'ян (Берегиня) зображувалась жінкою у довгому одязі з піднятими в молитві до сонця руками. Пізніше на жіночих весільних вінцях карбувалася схожа постать Богородиці (див. Богородиця). Знак адорації символізував заступництво за Матір, наречену. Відгомін вірувань у захисну роль піднятих рук знаходимо і нині у вислові «Біду руками розведу», у картинах, скульптурах. Зокрема, монумент Матері-Батьківщини в Києві зображає жінку з піднятими руками, в одній з яких — меч, в іншій — щит (О. Потапенко).

АЖІОТАЖ


АЖІОТАЖ (франц. аgiotage) — психічний стан людини. Важливе значення у виникненні А. відіграють емоції людини. Оскільки вони можуть бути позитивними чи негативними, то й сам А. буває як позитивним, так і негативним. Психологічний механізм А. полягає в навіюванні, захопленні, наслідуванні групових захоплень (наприклад, масовий А. під час хокейних чи футбольних ігор). А. може викликатися і підтримуватися окремими людьми, певними соціальними групами як у вузько групових і егоїстичних інтересах, так і в колективних інтересах.

АЖУР


АЖУР (франц. ajour, від ajourer — робити наскрізним) — 1) Техніка створення наскрізного орнаментального візерунка. Застосовується в усіх різновидах декоративного мистецтва та в архітектурі. 2) Виріб чи окремий елемент декору, виконаний у цій техніці.

АЗАРТ


АЗАРТ (франц. hasard — ризик, випадок, з ісп. аzar, від араб. аззагр — гральна кість) — захоплення, завзяття, запальність, гарячковість. У психології — психічний стан людини, при якому спостерігається високий рівень її екзальтованості, емоційного збудження, прагнення до задоволення певної потреби. У стані А. людина у своїх вчинках керується переважно емоціями, тому вона може діяти навіть всупереч розуму. А може набувати позитивного забарвлення і виступати емоційним чинником творчої діяльності (у письменника, вченого, спортсмена тощо). А. людини виявляється в одних випадках як захопленість, піднесеність, завзяття, в інших — як гарячковість, негативний спалах.

АЗБУКА СЛОВ'ЯНСЬКОЇ СИМВОЛІКИ


АЗБУКА СЛОВ'ЯНСЬКОЇ СИМВОЛІКИ — символіка абетки, створеної братами Кирилом (Костянтином) та Мефодієм у 863 році. Не одне століття вчені всього світу намагались розкрити таїну слов'янського алфавіту. Цікаві гіпотези висували М. Толстой, М. Трубецький, Ю. Чернохвостов, Ю. Степанов та ін. Напр., Ю. Чернохвостов вважав, що глаголиця, створена Кирилом, є утворенням «із трьох елементів, трьох Божественних символів — хреста (знака хреста), трикутника (символу Божественної Трійці), кола (символу всемогутності, нескінченності та досконалості Бога)» (Степанов Ю. С. Кілька гіпотез про імена букв слов'янського алфавіту у зв'язку з історією культури // Вопросы языкознания. — 1991. — № 3. — с. 27). Одному із авторів цього Словника, професору О.І.Потапенку, вдалось розшифрувати кирилицю. На його думку, слов'янська азбука — це суцільний зв'язний текст, це Всесвітня молитва, Господній Заповіт людству (Логоса, Космічного Розуму). Літери кирилиці мали таке значення: а (аз) — я; б (буки) — літери (письмо, знаки); в (веди) — знати; г (глаголь) — мовити; д (добро) — добро, користь; є (есть) — є; ж (живете) — життя духовне; s (зело) — дуже, сила і зелень (Природа); з — земля; і — й; и (иже) — котрий, який; к (како) — як, подібно; л (люди) — люди (народи); м (мыслите) — думати; н (наш) — наш; о (он) — він (табуйована назва Бога); п (покой) — мир, спокій і водночас (смерть); рцы — клятва і водночас закляття; с (слово) — Слово (Бог); т (твердо) — міцно, сильно; у (ук) — учіння, вчення, заповідь; ф (ферт)

— Бог-Отець; х — Христос (монограма); w (омега) - Дух Святий; ц (цы)

— Церква; ч (червь) — червоний, золото і водночас погибель; ш (ша)

— Трійця; щ (ща) — Трійця вічна, животворяща; ъ (ер) — є клятва; ы (еры) — е клятва; ь (ерь) — є клятва. О. І. Потапенко з'ясував, що в стародавній кирилиці закодовано глибоко символічне послання Бога (Логоса): «Я знанием (тайным) ведаю, говорящим: «Добро есть жизнь (духовная), зелень (Природа), земля и так, как народы мыслят наши (христиане). За эту уверенность говорит Слово (заповедь) твердое —учение (Библия) Бога, Христа, Духа Святого. Церковь — Золотая Троица, Троица вечно животворящая. Вот есть клятва. Вот есть клятва. Вот есть клятва!». Дослідник твердо преконаний, що в слов'янській азбуці закодована пророча заповідь народам: «Бог — це добро, це життя, це єдиномисліє. Якщо ви хочете бути щасливими, живіть у праці, злагоді, чеснотах, навчайтесь, не порушуйте заповіді, клятви, дані Богу і ближньому!». Тобто семантика тексту, який складають назви букв слов'янського алфавіту, перегукуються з християнським віровченням (Потапенко О. І. Всеслов'янська молитва // Відродження. — 1996. — № 4. — С. 49-50).

АКАДЕМ


АКАДЕМ (грец. Akademos) — афінський герой. В давньоісторичний час за міським муром Афін була могила А., оточена священним гаєм що за ім'ям героя дістав назву «Академія». У IV ст. до н. е. в цьому гаї збирав своїх учнів Платон, тому заснована ним школа стала зватися Академія. Тепер слово «академія» вживається для позначення наукових, навчальних та мистецьких закладів (Академія наук, Академія мистецтв, Військова академія).

АКАДЕМІЗМ


АКАДЕМІЗМ (франц. academisme) — 1) Напрям, що склався в мистецьких академіях у XVI-XIX ст.; ґрунтувався на наслідуванні зовнішніх форм мистецтва античності та епохи Відродження; сприяв систематизації художньої освіти. Виник в Італії (болонська школа живопису, засн. бл. 1585 р.), поширився в багатьох країнах Європи з утворенням академій мистецтв у Парижі (1648), Відні (1692), Берліні (1694), Петербурзі (1757), Лондоні (1768). Для А. характерні запозичення сюжетів (переважно з античної міфології, Біблії, стародавньої історії), ідеалізація образів, що підкреслювалася умовністю моделювання, кольору і рисунка, театральністю композицій, жестів та поз. Вплив естетики А. позначився на розвитку укр. мистецтва (окремі твори Т. Г. Шевченка, І. М. Сошенка, Г. А. Васька, Д. І. Безперчого та ін.). 2) Термін для визначення будь-якої канонізації ідеалів, форм та образів мистецтва минулого.

АКВАРЕЛЬ


АКВАРЕЛЬ (франц. aquarelle, від лат. aqua — вода) — 1) Фарби, що розчиняються водою. 2) Живопис цими фарбами. Живопис непрозорою А. (з домішками білила) був відомий у Стародавньому Єгипті, античному світі, середньовічній Європі та Азії. Чиста А. (без білила) набула широкого застосування на початку XV ст. Основні якості А. — прозорість, чистота кольору. Поєднує особливості живопису та графіки. Специфічні прийоми — розмиви та затікання. В українському мистецтві великого значення набула у творчості Т. Г. Шевченка, який підніс український акварельний живопис до рівня світових здобутків.

АКВАТИНТА


АКВАТИНТА (італ. acquatinta, від acquaforte — офорт і tinto — профарбований, тонований) — різновид гравюри, що ґрунтується на протравлюванні кислотою металевої дошки крізь асфальтовий або каніфольний порошок. Створює ефект, близький до тонованого малюнка; може служити для кольорового друку. Застосовується також у поєднанні з технікою штрихового офорта.

АКВЕДУК


АКВЕДУК (лат. aquaeductus, від aqua — вода і duco — веду) — арковий міст із лотком або трубою, яким пропускали водовід через ріки, шляхи, яри. Спорудження А. почалося в 2 тис. до н. е. на Сході та в Греції. На території України відомий А. у Севастополі (40-ві роки XIX ст.).

АКМЕ


АКМЕ (від грец. — розквіт, вершина, вищий ступінь чогось) — соматичний, фізіологічний, психічний і соціальний стан особистості, який характеризується зрілістю її розвитку, досягненням найвищих і найкращих показників у її діяльності. Цей стан пов'язаний з віком людини і припадає приблизно на період від 30 до 50 років, у деяких осіб, особливо творчих професій, — на значно пізніший час. Після А. в організмі людини наступають інволюційні процеси, що конкретно виявляються в спаді окремих фізіологічних функцій, притупленні психічних параметрів, зниженні працездатності тощо.

АКОМОДАЦІЯ, АСИМІЛЯЦІЯ


АКОМОДАЦІЯ, АСИМІЛЯЦІЯ (лат. відповідно, пристосування та уподібнення, схожість) — вихідні категорії у теорії швейцарського психолога Ж. Піаже. В них відображено здатність організму, завдяки якій він опановує середовище і водночас пристосовується до нього.

АКРЕДИТИВ


АКРЕДИТИВ — форма розрахунків, за якої банк-емітент (де відкрито рахунок клієнта) за дорученням свого клієнта (платника) зобов'язаний виконати платіж третій особі (бенефіціарові) за поставлені товари, надані послуги, тобто переказати кошти виконуючому банку (банку бенефіціара).

АКРОПОЛЬ


АКРОПОЛЬ (грец. akropolis, від akros — верхній і polis — місто) — укріплена частина давньогрецького міста, розміщена на узвишші, так зване горішнє місто. А. — спочатку фортеця, з VIII ст. до н. е. — релігійний, культурно-громадський центр. Найбільш відомий А. в Афінах. В Україні відомі А. античних держав Північного Причорномор'я (А. Пантікапея на горі Мітридат у Керчі).

АКСЕЛЕРАЦІЯ


АКСЕЛЕРАЦІЯ (від лат. acceleratio — прискорення) — прискорення росту і статевого дозрівання дітей і підлітків в порівнянні з попередніми поколіннями.

АКСЕСУАР


АКСЕСУАР (франц. accessoire — допоміжний, другорядний) — другорядна деталь у композиції художнього твору.

АКСІОЛОГІЯ


АКСІОЛОГІЯ (від грец. ахіоs — цінний і logos — слово, вчення) — філософське вчення про цінності суспільства, соціальних груп та особистості; розрізняють цінності соціальні, духовні, культурні, моральні, естетичні, художні та ін. Аксіологічний — ціннісний, вартісний.

АКСІОМАТИКА


АКСІОМАТИКА (грец. аксіома — значиме, прийняте положення) — спосіб побудови теорії, за яким деякі істинні положення обирають як вихідні (аксіоми), а потім за допомогою логіки виводять та доводять решту положень (теорем) цієї теорії.

АКТ


АКТ (лат. actus, від ago — приводжу в рух) — 1) Офіційний документ, запис, протокол. Напр.: Акт проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 р., підтверджений референдумом 1 грудня 1991 р. 2) Вчинок, дія. 3) Частина драматичного твору. 4) Зображення оголеного тіла людини. Інша назва — ню.

АКТИВНІСТЬ СВІДОМОСТІ


АКТИВНІСТЬ СВІДОМОСТІ — вища форма психічної активності, яка визначається тим, що свідомість людини не тільки відображає об'єктивний світ, але і творить його, тобто, що світ не задовольняє людину, і людина своїми діями вирішує змінити його.

АКТУАЛІЗАЦІЯ


АКТУАЛІЗАЦІЯ — процес переводу певних психічних і фізіологічних явищ (зафіксованої в пам'яті інформації, будь-якої потреби тощо) в структуру повсякденної діяльності. Поняття, розроблене Б. Г. Ананьєвим (1907-1972) і його учнями, як перехід психічного явища із потенційного в актуальне або із менш актуального в більш актуальне.

АКТУАЛЬНИЙ


АКТУАЛЬНИЙ (лат. actualis — справжній, теперішній, сучасний) — 1) Важливий у даний момент, злободенний, назрілий. 2) мовозн. Той, що має реальне значення і функцію в даному висловлюванні.

АКУЛЬТУРАЦІЯ


АКУЛЬТУРАЦІЯ (англ. occulturation, від лат. ad і cultura — освіта, розвиток) — процеси взаємовпливу культур, внаслідок чого культура одного народу повністю або частково сприймає культуру іншого народу, зазвичай більш розвиненого. А. розглядають як багатоманітність процесів асиміляції й етнічної консолідації. Термін «А.» виник у 30-х роках ХХ ст. у США.

АКУРАТНІСТЬ


АКУРАТНІСТЬ (від лат. accuro — точно виконую) — риса людини, що виявляється у точності, ретельності, охайності, своєчасності виконання певного виду діяльності. А. не є природженою рисою, а формується в процесі виконання трудових операцій, морально збалансованої поведінки.

АКЦИЗ


АКЦИЗ (франц. accise, від лат. accido — обрізую) — в економіці — непрямий податок, здебільшого на предмети широкого вжитку, комунальні та транспортні послуги.

АКЦІЯ


АКЦІЯ (від лат. actio — дія, дозвіл) — 1) Цінний папір, що свідчить про внесення певного паю в підприємство і дає власникові право на дивіденд. 2) Дія, вчинена з будь-якою політичною, економічною або іншою метою.

АЛГОРИТМ


АЛГОРИТМ (лат. algorithmus) — сукупність правил, спосіб поведінки, система заданих «кроків» для ефективного розв'язання завдань.

АЛЕГОРІЯ


АЛЕГОРІЯ (грец. allegoria — іносказання) — художнє втілення явища, а також абстрактної ідеї в конкретному образі (напр. жіноча постать з пов'язкою на очах і терезами в руці — А. правосуддя). За своєю функцією часто наближається до емблеми. Найпоширеніший вид А. — персоніфікація, тобто фігура з одним або кількома атрибутами, що пояснюють її зміст. Інколи А. передається тільки через композицію з характерних атрибутів (особливо в архітектурі — оздоблення фасадів та інтер'єрів, у меморіальних ансамблях). Алегоричні зображення характерні для мистецтва пізньої античності, середньовіччя, Відродження, XVII-XIX ст. У XX ст. А. особливо поширені в монументальній скульптурі та живописі, а також у різних видах графіки. В українському мистецтві XVII-XVIII ст. алегоричні сюжети набули великої популярності й активно використовуються до наших днів.

АЛЬ ФРЕСКО, А ФРЕСКО


АЛЬ ФРЕСКО, А ФРЕСКО (італ. a fresco — по свіжому, по вогкому) — техніка настінного розпису, за якою фарби накладають на вогку штукатурку. Відома з часів Стародавнього Єгипту. В Україні Ф. застосовували в розписах церков (напр. Софійський собор у Києві), у 20-х роках ХХ ст. їх відроджували українські монументалісти (М. Бойчук та ін.).

АЛЬМА-МАТЕР


АЛЬМА-МАТЕР (лат. alma mater — букв. — мати-годувальниця) — 1) Старовинна студентська назва університету (який дає «поживу для роздуму»). 2) Місце, де хтось виховувався, набув професійних навичок.

АЛЬТЕРНАТИВА


АЛЬТЕРНАТИВА (від лат. alter — один із двох) — 1) Кожний із членів строгої диз’юнкції, яка виражає дві або більше можливостей, що виключають одна одну. Напр., судження «Кут може бути або прямий, або гострий, або тупий» містить три А. 2) Думка, що суперечить іншій. Напр., «Деякі рослини розмножуються спорами» є А. щодо думки «Жодна рослина не розмножується спорами». Взаємовідношення таких висловлювань за значенням істинності характеризується виключенням третього законом. 3) Необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну; кожна з цих можливостей.



Назад Вперед

 

Інші матеріали з категорії
Ключові теги:



Схожі матеріали

  • СЛОВНИК УЧИТЕЛЯ ТА МЕТОДИСТА [КНИГА ONLINE] - Книги / Інше з педагогіки Словник містить терміни, які увійшли до активного словника вчителя протягом останнього часу, а також терміни, які інколи вживають у неправильному



Вхід на сайт
Логін
Пароль
 
Увійти через ВК або Google
ТОП матеріали
  • 10 фантастичних книжок початку 21 століття
  • Підготовка до ЗНО-2017
  • Абітурієнтам на замітку: як краще підготуватися до ЗНО
  • В Новый год с новыми книгами: «Відьмак», «2001: Космічна одіссея», бестселлер Кери Смит и многое другое!
  • Книги о Рождестве и новогодних праздниках: что почитать или подарить зимой
  • Архів
    Січень 2017 (6)
    Жовтень 2016 (1)
    Вересень 2016 (3)
    Липень 2016 (14)
    Червень 2016 (6)
    Березень 2016 (5)

    Наші друзі



    Яндекс.Метрика




    2008-2010, 2015 «Залік.Орг.Юа».

    При використанні матеріалів порталу Zalik.org.ua гіперпосилання на ресурс обов'язкове. У відповідності з нормами ст. 8 Закону України Про авторське право (3792-12), матеріали, розміщені на даному сайті, є об'єктом авторського права. Будь-яке копіювання інформації без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО, і буде переслідуватися за законом.