У кожного є свої захоплення, пристрасті чи просто звички. Ми захоплюємось певними речами, починаємо прив'язуватись до них і вводити у своє повсякденне життя. Дещо нас пов'язує із собою настільки, що неможливо уявити себе відокремленим від цієї частини. Людина має властивість любити, симпатизувати, звикати, ревнувати. Ми часто звикаємо до улюбленого взуття, стільця, навіть до звичайного олівця. Звички нас полонять настільки, що дуже важко вводити у своє життя щось нове, необізнане. Якщо ж ми так сильно прив'язуємось до неживих речей, то як нас полонить любов до рідних, зокрема до матері? Любов до матері, материнська любов зображуються в усіх існуючих барвах багатьма письменниками, художниками, співаками і просто дітьми. Ця любов є винятковою, такою, що існує незалежно від простору, часу й обставин. Вона просто існує... Не потребуючи в обмін нічого...

Світ - складна структурна одиниця, що складається з безлічі складових, які можуть подобатись, не подобатись або ж ми взагалі до них байдужі. Однак своє ставлення до будь-чого можна змінити впродовж життя, зміни відбуваються у процесі набуття інформації або ж просто інстинктивно

Людина не замислюється, чому любить сонце, море, життя... Ми не заглиблюємось у їх сутність, ми просто відчуваємо тепло й затишок у присутності улюблених речей. Любов - це річ багатогранна, кожна грань якої складається в основному з неосмислених шматочків. І лише деякі складові симпатії засновані на праці розуму та реального мислення.

У школі діти вперше стикаються з поняттям дружньої, колективної, учительської любові. Іноді важко зрозуміти, чому вчителька є другою матір'ю, і в той же час не відчувається материнської любові, а іноді взагалі відчувається певна антипатія. І, якщо для декого така ситуація є абсолютно прийнятною, то іншим це здається аномальним явищем, таким, що потребує негайного виправлення.

Залишатися самим собою чи стати таким, як усі? Не виділятися і жити спокійно? Не бути таким, як усі, мати свою концепцію розвитку та дотримуватись її будь-що? Насправді цей вибір ми робимо постійно і протягом усього життя. Сильні духом обирають свій власний шлях і пам'ятають про тих, чиї шляхи поруч...

Одному чоловіку наснився вночі жахливий сон. Йому наснилось, начебто на Землі зникла вся вода, і серед людей розпочалась паніка. Потім пішов довгоочікуваний дощ і напоїв живлючою вологою i землю, й рослини, і тварин. І люди теж стали пити цю воду. І всі від того збожеволіли, стали несповна розуму і вчиняли те, чого не можна було пояснити.

Коли чоловік прокинувся, він пішов у гори. Але не просто так. Із собою він привіз на мулах величезну цистерну для води. З найпрозорішого гірського струмка наповнював він цистерну кришталевою водою. І тільки тоді, коли цистерна стала повною, він знову спустився вниз, до людей.

Настав час, і сон чоловіка здійснився, оскільки це був віщий сон. Відбулась і вся решта: люди напились дощової води і збожеволіли, і стали скоювати вчинки, пояснень яким не було. А він - ні. Він пив свою воду та мислив настільки ж розумно, як і раніше.

Відомий дослідник глобальної кризи освіти Ф. Кумбс визначив, що відсутність необхідного стимулювання педагогічної праці призводить до того, що погані викладачі витісняють з ринку праці істинних професіоналів, які починають шукати себе на іншому поприщі: математик іде в бухгалтери, словесник - у коректори або літредактори, класний керівник - у менеджери

У першу чергу школу покидають кадри, які є найбільш кваліфікованими й активними, користуються попитом на ринку праці, мають незадоволені особистісні потреби.

Перша тенденція центром уваги на уроці ще й дотепер ставить обсяг і зміст навчальної програми, друга - особистість учня. Із першою пов'язані прагнення вчителя охопити на уроці як можна більше програмних питань і добитись від учнів засвоєння якомога більшої кількості певних передбачених фактів, подій, правил тощо. Із другої тенденції випливають якісно нові наміри вчителя: використати навчальну програму в такий спосіб, щоб максимально розвинути в учнів потребу самостійно здобувати інформацію, переробляти та використовувати її у своїй життєдіяльності.

Те, що дозволяється представникам інших професій, суворо забороняється вчителям, адже вони є взірцем. Взірцем зовнішнього вигляду, стилю, поведінки, культури...

«Що у вас за вигляд? Негайно перевдягніться!». Мабуть, хоч раз у житті кожний учитель отримував подібного характеру зауваження від директора школи. Так, директор не може вам заборонити виражати власні погляди, але, погодьтеся, школа - це далеко не те місце, де треба показувати весь вміст вашого гардеробу та хвастатись останніми модними придбаннями.
«Небезпечний» для кар'єри одяг
«На замітку працюючим жінкам. Будь ласка, уникайте вдягати на роботу такі речі: занадто відверті й занадто звабливі сукні та спідниці, міні, топи з відкритим животом, брюки з низькою посадкою, спідниці, блузки та брюки, що обтягують фігуру, одяг, що занадто високо піднімається (опускається), коли ви сидите, усе прозоре». Таку інструкцію отримала 36-річна адвокат М. Келлі на своїй новій роботі. Розцінивши ці вимоги до свого гардероба як дискримінацію, вона спробувала заперечувати і... її звільнили! І це відбулось у демократичній Америці!

Чи не забагато роботи при такій мізерній зарплатні? Багато хто вважає, що дійсно забагато. Переважно ті, хто вчителем не працює. Більшість учителів думають так само, проте чомусь професію не змінюють, а продовжують працювати у школі. Чому?

Сьогодні Україна розвивається як незалежна, самостійна держава. Безперечно, майбутнє нашої країни в руках молодого покоління, адже саме ті, хто народився у вільній (хоча б і на словах) країні, можуть, не озираючись назад, створити сучасну розвинену державу. Усе змінюється, і в батьків лишається дуже мало часу, який би вони могли присвятити вихованню дітей, адже фінансове питання зараз турбує як ніколи. Тому проблема навчання, а паралельно й виховання нового покоління лягає на плечі шкільних вчителів.
Мрії, сподівання та реальність
Так, яким дивом у нашій країні ще існує професія «учитель», дійсно не зрозуміло. Адже працюючи і на роботі, й удома, вирішуючи проблеми та конфлікти дітей, виховуючи їх, як винагороду вчитель отримує в середньому 800-1000 гривень. Ці кошти аж ніяк не є бальзамом для зіпсованих нервів. Тому стати вчителем сьогодні мріє все менше дітей та підлітків і ще менше студентів педагогічних спеціальностей після отримання освіти йдуть працювати до школи.

Усі професії необхідні, усі почесні. Важко сказати, які з них зникнуть через 200 або 300 років, а які виникнуть. Але можна з упевненістю стверджувати, що професія педагога не зникне, доки існує людство, і роль педагога, соціальна значущість його праці не тільки не буде знижуватись, а навпаки - нестримно зростатиме

Педагогом із великої літери людина не народжується. Вона ним стає в результаті пізнання всього того, що накопичено наукою і педагогічною практикою в результаті наполегливої праці, пошуків, аналізу, вдач і помилок, прогнозів і розрахунку, підпорядкування всіх своїх духовних сил великій праці створення Людини та її удосконалення, у результаті кропіткої праці над собою.

Багато хто з нас зіштовхувався з такою ситуацією: дитина на уроках математики клацає задачки як горішки, але виявляється явно непридатною до того, щоби зробити в магазині покупки за списком. Назріває запитання: навіщо ти, братику, математику вивчаєш, навіщо вирішуєш задачки, якщо обрахувати тебе - пару разів плюнути?

Із віком наш школяр, звичайно, засвоїть мистецтво ходити до магазинів. При цьому він усе так само жваво буде підносити числа до степеня та ділити отримане на 13. Але, чорт візьми, як би йому в реальному житті застосувати ці навички? І ось тут неминуче починаються розмови про те, що, мовляв, з інформації, отриманої нами у школах-інститутах, у житті й у кар'єрі нам знадобиться не більше 5 %. А з іншого боку барикад миттєво надходять заперечення: якби нас учили тільки тому, що потрібно в повсякденному житті, - ми би були безпросвітно тупими, а фундаментальна наука зникла б узагалі.

Работающая женщина в отличие от работающего мужчины огромное значение придает микроклимату в коллективе. Даже если сама работа по своей сути неприятна женщине, спокойная и доброжелательная обстановка сделают ее почти счастливой. Но бывают случаи, когда вы просто ненавидите некоторые аспекты своей трудовой деятельности

Вас раздражает начальник, вы злитесь из-за некомпетентности сослуживца, вас приводит в бешенство график работы. Знакомые ситуации? Тогда подумаем о том, чтобы внести в свою жизнь некоторые перемены...

Самый радикальный выход - сменить работу. Но не так-то это просто. Мы предложим еще варианты.